Біжить мій вік, як вода по камінню, біжить, і немає йому вороття. А ті камені колючі та гострі, такі, що як зачеплять за душу, то надовго залишається шрам. Скільки тих рубців щемить на нещасному журналістському серці! Здається, і не злічити їх, що з’явилися за чотири десятиліття.

Адже за цей період у суспільстві відбулося кілька перебудов і кожна приносила певні клопоти для преси, бо як гласив тоді модний вислів: газета не тільки пропагандист і агітатор, але і ко­лективний організатор. Тому журналісти першими «впрягалися в ярмо», щоб тягти того перебудовного «воза» і першими повідомля­ти про події в країні, світі, як облаштовуємо життя в регіоні.

Гадаю, що з вершини прожитих років слід розповісти про ро­мантику і складність, творчу суть і своєрідність праці газетярів, їхні будні, сповнені несподіванок і тривог. А головне, варто ска­зати про керівників редакційних колективів, адже від їх уміння, досвіду, навіть характеру залежали загальний рівень газети, її об­личчя, зміст, нарешті доля багатьох людей.

Хочеться показати на прикладах, як, впливаючи на громад­ську думку, на практиці проявлялися принциповість, ерудиція, пристрасть, моральна чистота журналіста, тобто все те, що ста­новить високе покликання.

До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка регіональна газета «Сміла» започаткувала рубрику «Шевченко в моєму житті».

Ми були впевнені, що наші читачі можуть розповісти чимало життєвих історій, поділитися спогадами, думками, чимось надто особистим, що пов’язане з Тарасом Григоровичем. Адже у життя кожного з нас він приходить по-своєму. До одних із пожовклих сторінок «Кобзаря» або разом з «Катериною» чи «Заповітом», яку читали напам’ять старші люди. Інші відкривають для себе велич Шевченка під час випадкових знайомств з цікавими людьми чи наодинці із його «Кобзарем».

І ми не помилилися. До редакції надійшли десятки листів, в яких сміляни щиро й душевно ділилися думками, спогадами, роздумами про геніального сина українського народу, нашого славного земляка Тараса Григоровича Шевченка.

Ці історії простих громадян були такі щирі, що колектив редакції вирішив видати їх окремою збіркою, а також створити відеосюжети про смілянських майстринь, які до 200-річчя Кобзаря присвятили свої персональні виставки, аби більше людей змогли ознайомитися з ними, згадати, що в їхньому житті пов’’язано з Великим Кобзарем, адже нині в ці непрості часи для нашої країни, Тарас Шевченко сприймається по-особливому близько.

Колектив газети «Сміла»