З гіркотою прочитав «Вся правда про земельну реформу», підготовлену Кабміном України у газеті «Урядовий кур’єр». Село годує городян. Тож не байдужа і наша думка про продаж землі.
Українська земля – наша годувальниця і потребує чутливого ставлення. Це національне багатство, без якого розвитку економіки та добробуту українців не буде. Земля повинна бути державною власністю без права продажу чи застави і закріплена за селянами довічно. Яку б ціну не назвав за неї – вона недостатня.
Пам’ятаю, як родючий чорнозем Чернігівщини, в період фашистської окупації, вагонами вивозили в «фатерлянд». Навіть нас, дітвору, змушували навантажувати земельку кошиками з вантажівок. Згадаймо Олександра Довженка «Земля»: «то тепла та волога, то в вибухах пару, в зиму жива життєлюбива…» Земля-годувальниця заслуговує бережного ставлення, а не поспішних рішень.