Кажуть, що земляни шукають у Всесвіті планету з водою. Марс, ніби, підходить для переселення, бо на Землі вода закінчується. Смілу напуває КП «ВодГео» «…а головною цінністю підприємства є Споживачі» (цитата із сайту КП «ВодГео»), яких ви бачите на світлині. Так от – ця «головна цінність» прийшла заплатити за воду, або просити допомоги, якщо тече не там, або не туди. Для цього керівництво КП «ВодГео» щедро виділило сіни з трьома віконечками. А щоб клієнти не встромляли голови у віконця й не кричали, бо тоді страшенна луна котиться порожніми залами, їх відбарикадували дебелими столами. Тепер «головна цінність» змушена лягати животами на столи й представляти свої справи лежачи.

Смілянські постачальники газу, певно, не такі багаті, як «ВодГео», тому спромоглися виділити сіни всього на два кроки й тільки з одним віконечком. Для них клієнти не є головною цінністю, тому очікувальна черга шикується на вулиці.

Після відвідин цих двох установ, у мою голову засіла фраза: «Звір бенкетує». Це рядок з вірша Тодося Осьмачки «ХТО», написаний в 1921 році. Почитайте. Чи не про сьогодні він написаний?

ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА

ХТО

На персах землі

гора;

у важке небо зоряне з сонцем

впира чолом.

Од п’ят гори до зір небесних

криваві тумани.

На горі хрест в туманах —

хрест.

Простяг рамена

од краю світа до краю,

од сходу на захід.

У світ упала тінь хреста

з півночі на південь.

На хресті — людина.

На степи, на води

звисає глава.

З душі землі встають крики,

тьмою птахів летять на хрест.

Голосіння там сповняє небо.

По дереву муки

із ран людини

стікає кров.

Ріками рине

з гори по стегнах,

по ребрах землі

в моря криваві —

вщерть.

З печер і нор,

з хащів, лісів

вовки пішли.

По чреву світу

ватаги ходять —

ситі, п’яні:

п’ють кров.

Розп’яв хтось правду на Голгофі

знов!

Звір бенкетує!..

Болить душа…

1921