На Чернечій горі (пісня)

Над правічним Дніпром

тихим сумом спускається вечір,

І в пошані небесно

схиляє чоло голубінь.

Ледь торкнувшись гори,

сонце котиться вниз по Чернечій,

Туго промені струн

одягає на кобзи дубів.

Приспів

І рождається пісня – за обрії лине,

Прокидається дух, що підводить з колін.

Від козацтва Черкас, козаків Чигирина,

Батьку Тарасе, тобі наш уклін.

Анатолій ГОРБІВНЕНКО (повний текст читайте в газеті Сміла”)