Мене, як жителя Сміли, де мешкаю більш як півстоліття, дуже хвилює ставлення до дерев і насаджень. Наприклад, пам’ятаю сад ЗОШ №10 у 50-60-х роках минулого століття. Це був квітучий оазис. А нині так говорити не можна. Звісно, дерева мають певний термін життя, всихають, їх потрібно спилювати. Але ж і насаджувати нові треба! Скажуть, а де кошти? При бажанні всі питання вирішуються. Існував раніше звичай, коли кожен випускний клас лишав після себе пам’ять, посадивши деревце, а не надпис на стіні. За кожним класом закріплялись ділянки, де вирощували квіти. Ще й змагались, в кого краща клумба. Невже цю добру традицію не можна відродити? Виховувати повагу до «зеленого друга» потрібно з дитячих літ і вдома, і в школі.
Озеленення території підприємства має велике значення для збереження здоров’я колективу. Дбайливими господарями є колективи: Шевченківської дистанції електропостачання, дистанції цивільних споруд, локомотивного і вагонного депо, дистанції сигналізації і зв’язку, дистанції захисних лісонасаджень та інших. Проте і там є свої проблеми.
З сумом дивлюсь на територію залізничної лікарні, бо скоро садом її будуть називати чисто умовно. Згадується і такий казус. До 120-річчя Шевченківської дирекції залізничних перевезень було посаджено 120 дерев, встановлено пам’ятний знак. А де вони? Може, колектив, заручившись підтримкою керівництва Одеської залізниці, вирішить питання виростити 120 дерев, чим підтвердить свою обіцянку?
Є багато проблем з озелененням вулиць. Дерева рубаємо, а посадити нові коштів немає або руки не доходять. Так трапилось по Краснопресненській, Жовтневій, Лобачевського та й багатьох інших. Пропоную: при оцінці роботи кварткомів зараховувати ставлення до озеленення вулиць.
Щорічно в квітні проводяться суботники, прибирання. Раніше звертали увагу і в звітах висвітлювалась кількість посаджених дерев і кущів. Хотілося б, щоб і в цьому році в звітах писалось не лише про те, скільки вивезено тонн сміття, але не було забуто й озеленення території. Дуже важливим обов’язком для нас, громадян міста, є стан озеленення біля братських могил воїнів, пам’ятників, обелісків. Не будьмо байдужими до їх світлої пам’яті! А ще хотів би запропонувати, щоб молодята після реєстрації шлюбу у ­РАЦСі не тільки фотографувались, а також залишали пам’ять, посадивши деревце. А місце, вважаю, знайдеться.
Дорогі сміляни! Нам, нашим дітям та наступним поколінням жити в цьому місті. Не будьмо байдужими! Хай Сміла завжди буде квітучим садом!

Всеволод ДАВИДЕНКО
ветеран праці,
залізничник