Вулиця Кірова перейменована на вулицю Івана Багряного (провулок Кірова – на провулок Івана Багряного).

Іван Павлович Багряний (справжнє прізвище Лозов’яга, Лозов’ягін) (1907-1963) – український прозаїк, поет, публіцист, драматург, політичний діяч. У 1992 році Багряному було посмертно присуджено Шевченківську премію за твори «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».
Сьогодні ці твори є програмними: їх вивчають у школах і вищих навчальних закладах. Постать Івана Багряного – одна з найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві й громадянстві першої половини й середини ХХ ст. Публіцистика Івана Багряного є квінтесенцією національної гідності й суверенності.
Теми творчості: викриття системи більшовицького терору, розвінчання більшовицької системи господарювання і знущання з людей, безкомпромісне і аргументоване викриття російського великодержавного шовінізму, змалювання долі української людини у вирі Другої світової війни та інші.