Микола Віталійович Лисенко (10 (22) березня 1842, с.Гриньки, Кременчуцький повіт, Полтавська губернія – 24 жовтня (6 листопада) 1912, Київ, похований на Байковому кладовищі) – український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Микола Лисенко заслужено вважається засновником української національної музики. Суттєву роль у цьому відіграє як його композиторська, так і етнографічна діяльність. До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер». Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу. Написав значну кількість творів на слова Т. Шевченка. Займав однозначну й непохитну позицію щодо статусу українського слова в музичній творчості.
Українським музикантам щорічно присуджується Премія імені Миколи Лисенка. Періодично в Києві проводиться Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка.
Іменем Миколи Лисенка названі провідні мистецькі установи України, такі як Львівська національна музична академія (1903), Харківський академічний оперний театр (1944), Колонний зал Національної філармонії (1962), Київська спеціалізована музична школа (1944), Полтавське державне музичне училище.