Відійшов у вічність смілянський митець та поет – 95-річний Федір Гаврилович Кучер

19399365_2030222387198667_392834805838614639_n24 червня 2017 року, тихо, уві сні, на 95-му році пішов з життя наш талановитий земляк Федір Гаврилович Кучер. Прощання із смілянським митцем, відомим, зокрема написаною власноруч колекцією із 200 портретів Тараса Шевченка, сьогодні, 26 червня. Про це повідомляють у спільноті ГО “Територія Гідності”.
Народився він у селі В’язівок Городищенського району, в селянській родині. Пережив голодомор, був в окупації, після визволення села був мобілізований і брав участь в бойових діях, де в першому ж бою отримав поранення. Демобілізувався у 1946 році. Після демобілізації Федір поїхав на Полісся, де в той час проживала мати (батько загинув на фронті). Там і закінчив 10 класів. Далі вступив до Уманського сільськогосподарського інституту, але за станом здоров’я кинув навчання. Повернувся на Городищину. Шість років завідував бібліотекою і вів драматичний гурток у Будинку культури села Орловець. За цей час заочно закінчив Київський культосвітній технікум. Після закінчення технікуму перебрався до Сміли. Працював спочатку завідувачем пересувним фондом при районній бібліотеці, а потім і завідувачем самої бібліотеки. У 1967 році одружився. Його обраницею стала Алла Семенівна Шапошник, родом з Луганщини.
Тягу до творчості відчув ще в дитинстві, в школі захопився народними музичними інструментами та почав малювати, самотужки опанував техніку малювання олійними фарбами. У Смілі по сумісництву з бібліотечною роботою займався малюванням наочної агітації. Організував художню майстерню при міському паркові культури і разом з колегами-художниками працював в ній аж до пенсії. Але й на заслуженому відпочинку ще десять років працював художником при районній бібліотеці. Замовлення, при цьому, виконував вже вдома.
Писати почав з 1960 року, спочатку поезію, в основному сатиру і гумор. Видав декілька збірок гуморесок в т.ч: «Стрибок у гречку», «Чинодрали та крючкотвори» і «Суєта чамренних».
Ростуть палаци, магазини,
Немов після дощу гриби.
Снують шикарні лімузини…
Ростуть пани, мовчать раби.
Пани відомі тим злодійством,
Що крали й крадуть досхочу
І за свої мерзенні дійства
Дарують Богові свічу:
Рабам церкви поспішно зводять,
Хай волю топлять там свою,
Терплять панів, що верховодять,
Щоб після смерті жить в раю.
На схилі літ почав писати прозу, описуючи пережите. Особливо цінною є книга про історію голодомору від очевидця «Голодомор 1932-1933 років. Пережите, бачене, почуте».
На 90-му році життя у Федора Гавриловича виникла задумка намалювати дві сотні портретів Тараса Шевченка до 200-річчя від дня народження Кобзаря, яку він з честю виконав. Частина портретів, на прохання автора проекту «Наш Шевченко» та фільму «Шевченко: Ідентифікація» Сергія Проскурні було забрано до Національного культурно-мистецького та музейного комплексу в Києві «Мистецький Арсенал» де в одній з його зал ними завішали дві стіни.
Федір Гаврилович усе своє життя був патріотом України і людиною з активною життєвою позицією. Він дуже радів, коли у Смілі повалили пам’ятник Леніну, не вірилося, що за свого життя цього дочекався.
Дуже переймався долею України, пильно слідкував за подіями на Майдані та сході держави. Подарував активістам ГО «Територія гідності» портрет Тараса Шевченка.
В одному з інтерв’ю сказав: «Усі імперії розпадалися, так і Росія розпадеться. Як було у 1991 році, коли Україна і Білорусія «заховалися» у свої національні держави після СРСР і перемога обов’язково буде за нами».
Хай душа народного митця, поета, прозаїка, патріота Федора Кучера спочиває з Богом. Його родині та й нам, смілянам є за що гордитися ним.

Анатолій Терещенко, ГО «Територія гідності»

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *