Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову
Л.Костенко
Неправду кажемо часто –
Хіба для Бога так треба?
Нам щирого слова рясно
Даровано щедрим небом!
Серця шматочок ніби,
Мова тремтить з порога,
Мова освячена хлібом,
Мова освячена Богом!
Вона у ганьбі страждає,
Марніє, бідніє, гасне…
Але огуду минає,
Мріє про небо ясне!
Серця шматочок ніби,
Мова тремтить з порога,
Мова освячена хлібом,
Мова освячена Богом!
Мріє бути криштальною,
Голосом чистим, всевишнім,
Не дряпати слово брутально,
Підносити слово у вірші!
Серця шматочок ніби,
Мова тремтить з порога,
Мова освячена хлібом,
Мова освячена Богом!
Ніна Корсунь , з нової книжки «Багряниця»
ГАЗЕТА “СМІЛА” від 23 жовтня
Залишити відповідь