Це був для нас радісний і сумний день. Радісний – бо діти дорослішають, переступають на новий щабель свого розвитку, а сумний, бо ми прощаємось з початковою школою, з нашими затишними класами, де ми і сумували і плакали, але більше сміялись і раділи, здобували знання, пізнавали нове.

День сьогодні такий незвичайний, Скільки зустрічали свят ми разом з вами,
Сонце встало умите в росі. А такого свята ми іще не знали!
Скликав у школу нас дзвоник жаданий І сумне й веселе свято нині сяє,
І зібрались на свято ми всі. Початкова школа діток проводжає!

Всі роки навчання поруч з нами були ваші батьки. Найулюбленіші мами, що допомагали у навчанні, щиро підтримували, мали відчайдушне терпіння, силу, наснагу. А наші тата – сила і гордість. Татові руки все вміють, все можуть, саме вони підставляють свої сильні плечі в хвилини розчарувань, біди.
Тепло батьківської любові зігріває нас у люті морози й заметілі. Низький уклін вам, шановні батьки, за турботу Вашу, за Ваших дітей та допомогу школі!

У нас у всіх прощальний настрій
Ми схвильовані украй,
Скажемо разом «Велика, школо, здрастуй!
Початкова, школо, прощавай!»

Дорогі наші випускники 4-х класів! Ми дуже сподіваємось, що ті паростки добра, справедливості, чесності, милосердя, які ми намагались прищепить вашим серцям, ви не розгубите.
Нехай стежини, які ведуть до нових знань, будуть осяяні яскравим світлом перемог. А якщо у країні знань ітимуть дощі – то лише «зоряні»!

Ольга Стеценко, Алла Яковенко,
класоводи 4-х класів школи №3-колегіуму