Смілянські семикласники вивчали історію під час екскурсії «Шляхами Потоцьких»

У школі №7 велика увага приділяється вивченню історії рідного краю. З цією метою 29 жовтня учні 7-Б класу з вчителями та батьками вирушили на екскурсію за маршрутом Тальне – Легедзине – Умань під історичною назвою “Шляхами Потоцьких”. Під час всієї подорожі юні екскурсанти відвідали мисливський палац графа Шувалова, музей Трипільської культури в с. Легедзино та по-осінньому красивий дендропарк “Софіївка” м. Умань. Гарний осінній день дозволив нам насолодитись всіма красотами цих незвичайних місць.

Першою зупинкою під час нашої екскурсії стало місто Тальне, що славиться своїми культурними та історичними пам’ятками, де ми відвідали мисливський замок графа Наришкіна-Шувалова, який було закладено ще у 1893 році. Палац Шувалових за архітектурою нагадує невеликий замок. Його і називають мисливським замком.
Складається він із двох частин – житлової та господарської. Та частина, що в часи Шувалових була господарською, зводилась у стилі англійських котеджів. А ось житлова частина мала архітектурні риси ренесансних замків Франції. Подібні споруди, часто значно більших розмірів будували у Європі в ХVII — XVIII століттях. На початку ХХ століття такий замок виглядав дещо декоративно, але зараз відвідувачам так не здається. Хоча відвідувачів у мисливському замку буває небагато. В першу чергу тому, що вже не один рік його закрито на дивну реставрацію. В радянські часи у замку розмістили тальнівський сільськогосподарський технікум. А у підвальному приміщенні було відкрито Музей Хліборобства. Але вже у ХХІ столітті і музей, і технікум із будинку виселили. Почалася реставрація будівлі.

Другою нашою зупинкою була подорож до трипільського поселення в селі Легедзино, де ми поринули далеко в минуле – епоху неоліту. Свою широку популярність в Україні та за її межами воно набуло завдяки виявленому тут поселенню трипільської культури. Пізніше у цьому місці був створений Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура», у якому ми мали змогу побувати і доторкнутися до історії древньої цивілізації.
Трипільські городища, або як їх ще називають Кукутень-Трипілля, були розташовані в основному в південно-східній частині Європи. Дослідники вже протягом тридцяти років працюють у трьох районах Черкаської області – Тальнівському, Уманському та Звенигородському. На їх території археологи виявили так звані поселення-гіганти, площа яких займає 2045 гектарів. Тут були знайдені одинадцять населених пунктів.
Наприклад, між селом Легедзине та Тальянки знаходиться відоме городище трипільського народу. Воно розташоване на 450 гектарах землі і у 3 столітті до нашої ери тут проживало п’ятнадцять тисяч чоловік. Приблизно три тисячі будівель були розміщені по колу, яке зменшувалося до центру. Трипільське поселення було огороджене високими рукотворними валами, які забезпечували йому захист від ворожих племен. Часткову реконструкцію такого трипільського поселення можна побачити поблизу села Легедзине в історико-культурному заповіднику.
У Легедзиному створено музей, присвячений трипільським мегаполісам. Крім частково відтвореного інтер’єру трипільських будівель, тут також є музейні експонати, яким понад 5 тисяч років. Це побутові вироби з глини – глечики, чаші, миски, казанки. Тут також представлені знаряддя праці, виготовлені з кісток і кремнію. Крім того, археологами були виявлені маленькі глиняні статуетки тварин і людей, які, можливо, були елементами внутрішнього декору трипільських жител.

Останньою зупинкою нашої історичної подорожі став живописний, вартий захоплення куточок України – національний дендрологічний парк «Софіївка» в м. Умань, який вразив нас своєю красою, загадковою романтичністю та незвичайними історіями та легендами.
За історичними даними, один із найбагатших людей XVIII століття граф Фелікс Потоцький вирішив піднести своїй красуні дружині Софії, гречанці за походженням, більш ніж романтичний дар любові — прекрасний парк в місті Умань. Не чаючи душі в молодій дружині, Потоцький задумує побудувати парк казкової краси, та такий, щоб була в ньому частинка Еллади – батьківщини Софії: і Єлисейські поля, і дивні рослини, скульптури — словом, все, що розвіяло б в душі коханої тугу за батьківщиною. В «Софійському» парку все, — мальовничі скелі, галасливі водоспади, фонтани, прохолодні ґроти, прекрасні статуї, — зроблено заради кохання жінки неземної краси.
Від входу в парк вглиб його йде головна алея, обсаджена з обох сторін віковими каштанами і тополями. Поряд з алеєю тихо дзюрчить р. Кам’янка. Схили долини р. Кам’янки направлені до групи каменів, які називаються Тарпейські скелі. Згідно з переказами в стародавньому Римі так називали стрімку скелю Капітолійського храму, з якого скидали засуджених на смерть.
Головна алея приводить до павільйону Флори — надзвичайно красивої архітектурної споруди з білою колонадою в доісторичному стилі. У просвітах між колонами відкриваються чарівні краєвиди Нижнього ставу, фонтан «Змія» (18 метрів заввишки). Над нижнім ставком нависає Левкадська скеля. Ну, а якщо дивитися на Левкадську скелю з боку, вгадується профіль людини, дуже схожого на самого Потоцького. На ній споруджена площадка — Бельведер, а внизу лежить величезна гранітна брила, названа каменем смерті. Брилу цю передбачалося підняти вище Бельведера, але, за переказами, під час установки вона обрушилася, покалічивши і назавжди поховавши під собою багатьох кріпаків.

Такі екскурсії дозволяють дітям вивчати історію нашого народу, прививають любов до Батьківщини.

Людмила ЦАРИННА,
класний керівник 7-Б класу

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *