Одним із комплексних показників соціально-економічного розвитку країни можна вважати якість життя населення, на яку впливає економічна, політична та соціальна ситуації в країні. Що ж, ні для кого не секрет, що Україна зараз переживає нелегкі часи, а сучасний стан економіки нашої держави характеризується нестабільністю, значним зниженням темпів розвитку, інфляцією та зменшенням інвестиційних потоків. Прикро говорити, але до цього призводить сама система, за якою ми живемо і працюємо.

Не так давно всю Україну сколихнула новина про встановлення мінімального розміру оплати праці у 3200 грн. Спокій втратили як робітничі верстви населення, так і роботодавці. Досі триває ажіотаж та суперечки навколо прогнозів щодо змін, до яких призведе підвищення «мінімалки» удвічі. А от міністри, натомість, заспокоїлися- вони про народ подбали.
Не дивлячись на те, що чиновники увесь час озвучують цифру 3200 грн в місяць, насправді, на руки прості українці отримають значно менше, оскільки в уряді оперують цифрами до оподаткування. Підвищення мінімальної заробітної плати відповідно призведе до підвищення бази оподаткування, хоча самі податкові ставки не зміняться. Логіка проста: чим більша мінімальна зарплата, тим вищі податки. Тож, з кожної своєї зарплати робітникові треба буде заплатити від 19,5% податків. Це військовий збір (1,5%) та податок на доходи фізичних осіб (18%). Таким чином, на руки наймані працівники будуть отримували лише 2576 гривень.
На сьогоднішній день підвищення заробітної плати удвічі є недоцільним, необміркованим і майже злочинним кроком. Поясню чому. Це значно вдарить по економіці нашої країни, а також несе пряму загрозу існуванню малого та середнього бізнесу. На мою думку, у першу чергу, потрібно виважено підійти до змін законодавства, переглянути систему оподаткування, обґрунтувати і підкріпити заплановані реформи.
Що стосується бізнесу, то підвищення мінімальної заробітної плати призведе до автоматичного зростання податкового навантаження на роботодавця. Адже ЄСВ (єдиний соціальний внесок) за працівника сплачує саме роботодавець. Зауважте, це складає 704 грн на одного працівника. Соцвнесок доведеться платити навіть ФОП (що працюють на єдиному податку), проте певний період не отримують доходу. Ще один податок- це податок на додану вартість, який є обов’язковим до сплати для будь-якого підприємства, що займається виробництвом, реалізацією товарів та наданням послуг. Відповідно до розміру «мінімалки»- плюс ще 781 грн. Підбиваючи нескладні розрахунки, витрати підприємства на одного працівника складатимуть 4685 грн (нарахована зарплата 3200 + ЄСВ 704 грн +ПДВ 781 грн ), з яких у державу сплачується (увага!) -2109 грн податків та зборів. Для прикладу, у всіх розвинених цивілізованих країнах світу усі податки сплачуються особисто громадянами. Тобто, працівник на банківський рахунок отримує всю заробітну плату, у нашому випадку це 4685 грн. І тоді він самостійно вирішує скільки платить і куди (чи то пенсійний фонд, чи то медицина тощо). Те саме прописано і у статті 67 Конституції України: «…кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори..». Проте, наші можновладці наполягають, щоб податки вираховували із заробітної плати саме роботодавці. Мабуть, хвилюються через наповнюваність бюджету, а може й народного гніву. Уявіть на хвилинку, що ви отримуєте чесно зароблену зарплату у 4685 грн. і з них сумлінно щомісяця сплачуєте 2109 грн податків у державу. І ось, раптом, вам довелося звернутися, наприклад, у медичний заклад за допомогою. А там вам, натомість, пропонують сплатити благодійність і купити набір (скажімо, вату, спирт, бинт, мило, серветки…тощо). Думаю, тоді б вашому обуренню не було б межі, бо ви ж сплачуєте щомісяця податки! І так кожний. Тоді б почалися масові хвилювання…а там і «майдан»..А це нікому із можновладців не потрібно.
Ще один момент: мінімальна заробітна плата- це одна із складових собівартості продукції. Зрозумійте, товаровиробник ось ці додаткові витрати закладе у свою продукцію. Як наслідок, ціни добряче стрибнуть угору. А чи зможе у такому випадку пересічний громадянин на свої кровні забезпечити собі більш-менш гідне життя? Це вже питання…
Олексій Давиденко, депутат обласної ради