Вранці 21 лютого мене перестріла у дворі сусідка, котра приторговує уночі на вокзалі станції імені Тараса Шевченка.
– Саша, ти уявляєш, я бачила на пероні Олексія Горбунова. Він у мене навіть пива купив і автограф дав, – аж захлиналася жіночка. – І взагалі, всім, хто просив, автографи давав. Казав, що їде в Дніпропетровськ. Такий компанійський. Просив подивитися в березні фільм про нацгвардію з його участю…
– Олено, – ледве зупинив я сусідку. – Я вчора був на його концерті в Черкасах у філармонії, і все це чув.
– На концерті! Як я тобі заздрю! – зітхнула сусідка.
Концерт і справді був чудовим. Як і всі, я бачив не один фільм за участю Олексія Горбунова. Зажди дивувався його багатогранному таланту. Але на свій сором не знав, що він тісно пов’язаний з Україною. Тож на концерт радянського і російського актора, ще й у день пам’яті Героїв Небесної Сотні, ішов зі змішаним почуттям.
Олексій Горбунов вийшов у футболці з величезним тризубом і відразу стало зрозумілим – він наш. Артист запропонував усім встати і хвилиною мовчання вшанувати пам’ять Небесного воїнства. Зрештою, і першу пісню авторства Юрія Шевчука присвятив загиблим на Майдані. Концерт пройшов на одному диханні. Те, що Горбунов видатний артист, не треба доводити нікому. Про це свідчить його фільмографія, в якій є фільми, що отримали «Оскара». Зрештою, і сам актор є заслуженим артистом України, а ще він лауреат премій «Золотий орел» і «Телетріумф». Однак усі присутні на концерті мали нагоду переконатися, що він ще й прекрасний співак. Причому бере не голосом. Олексій Горбунов співає душею. Його пісні можна слухати в компанії, у машині, на природі. Вони повертають нас у дитинство, в колишнє безжурне минуле, коли все здавалося чудовим, бо ніхто не розповідав про погане, а ми були здорові і молоді. Горбунов співав пісні своєї молодості, тож логічно, що найвдячнішими слухачами були люди його покоління. Але от що дивно… Його пісні з задоволенням слухала і молодь. Гадаю тому, що Олексій Горбунов дуже чесна і відповідальна людина.
– Коли настають страшні дні війни, тоді починаєш усвідомлювати, де насправді твоя Батьківщина, – говорив він на концерті. – Моя душа рвалася в Україну. – Що таке щастя? Це звичайні речі. Коли не стріляють, не вбивають, коли твої рідні захищені і здорові… – Дуже багатьом політикам не вистачає совісті. Схоже, вони і слова такого не знають. Я б усіх політиків перевіряв на детекторі совісті. Але ж нема такого.
– Яка моя улюблена роль? Є декілька, які я дуже люблю. Шико, приміром, чи Румун. Я знявся майже у 140 фільмах. Але тільки за 20 з них мені не соромно, і дітям не буде соромно… Присутнім на концерті теж не було соромно за актора. Він відпрацював дві з половиною години з повною віддачею. Його гурт «Грусть пилота» розумів свого лідера з півслова. То була компанія однодумців. Наприкінці зал вітав співака стоячи. Вітав не лише актора і співака. Вітав нашого хлопця, який виростав у Києві на Русанівці, закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс Костянтина Степанкова), працював діджеєм на київських радіостанціях, був організатором і ведучим двох дискотек у нашій столиці, підтримував Майдан, виступав проти агресивної політики Путіна і, зрештою, збагнувши, що українець, повернувся додому, на рідну землю. Справжні козаки ніколи не цуралися перекинути при нагоді чарчину. Олексій Горбунов наш козак. Не випадково він озвучив свого часу знамениту рекламу горілки «Козацька Рада». «Мене вразив відеоряд цієї реклами», – розповів у Черкасах Горбунов. Не дивно, що і концерт у Черкасах відбувся за сприяння ТМ «Козацька Рада».
Олександр ВІВЧАРИК, Черкаси Фото автора