Статтею 46 Конституції України передбачено, право кожного громадянина на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Таким чином, конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Зокрема, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначається у зв’язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, що і є однією з форм соціального захисту. Саме цим визначається зміст і характер обов’язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етичного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
Гарантії, таким чином, є тією ланкою, яка дає змогу здійснити необхідний у правовому статусі громадян перехід від передбаченої в Конституції України можливості до реальної дійсності.

Сергій Глізнецов
Начальник управління
ПФУ в м. Смілі та Смілянському районі