– Олексію Григоровичу, ви зайняли активну позицію і стосовно реформування нашої міської медичної галузі.
– Так, вважаю, що у Смілі медицина повинна мати одну юридичну особу, не потрібно розділяти поліклініки і стаціонар, нічого не скорочувати, всі лікарні повинні працювати. Повинен бути один головний лікар і, відповідно, скоротиться адміністрація, а відділення нумеруються, як-от хірургія-1, хірургія-2. Той потенціал, що зараз є у Смілі, можна поламати і розбазарити, буде як з РПЗ, військовими частинами – розберуть по цеглинах. Треба вивчити, які площі і де не завантажені, і запросити туди нетрадиційну медицину, приватних стоматологів, гінекологів, інших фахівців. Нехай працюють в нормальних умовах.
– Олексію Григоровичу, що ви думаєте про ситуацію, яка склалася з лікарнями залізниці?
– Що стосується залізничної лікарні, то колись експлуататори графи розуміли, що лікарня потрібна, навіть радянська влада розуміла – залізнична лікарня була на балансі залізниці, ніхто медицину не кидав.
– Навіть ввели страхову медицину…
– Так, то чому зараз залізниця скинула медицину? І образливо за колег-залізничників, а їх 12 тисяч на вузлі, що вони таке допустили, тому вважаю, що зараз треба негайно вимагати забрати лікарню назад на баланс залізниці, тим паче що ПАТ – це державна установа, і залізничники повинні свою честь відстоювати. Вони кажуть, що мають погони, то якщо у них є честь офіцера, то вони повинні так і зробити. Якщо вони цього не можуть, то лікарня повинна функціонувати. Я противник того, щоб закривати лікарню. І другий напрямок, про який я говорив місцевій владі – займіться пошуком навчальних закладів, які б готували середній медперсонал на базі нашої лікарні, можливо, їм потрібні приміщення. Зверніться з оголошенням і через ЗМІ до приватної медицини: приїздіть, ми вам надамо приміщення, пільгові умови з оренди, можна платити лише комунальні платежі, щоб тільки приміщення функціонували.
– Можна було б зробити квартири для лікарів.
– Звичайно, зробити квартири не тільки для лікарів, а й для молодих спеціалістів. От, наприклад, приїздить молодий спеціаліст-інженер на «ДАК-Електропром» і знайомиться з молодою лікаркою, яка приїхала в залізничну лікарню, і створюють сім’ю – то хіба це погано?Я бачу, що більшість депутатів Смілянської міської ради на це налаштована. А те, що зараз спекулюють і кажуть, що немає грошей, то, чесно кажучи, треба менше красти. Я можу перевірить і побачить, куди гроші з бюджету виділяються, на що тратяться і де вони діваються. Те, що лікування дуже дороге, бо дорогі медикаменти, а дорогі медикаменти, бо, кажуть, виробництво дороге, – це через те, що на цих медикаментах наживаються. Чомусь ті медикаменти, які завозять із Німеччини чи Польщі, у нас на порядок дорожчі, то хто за це повинен відповідати? І розповідають, що треба сертифікати, ліцензування ввести. То що, німці дурні, у себе можуть продавать, а ми тут повинні розумкувать і перевірять їх? От як до нас ставиться Європа, які ми – той же референдум у Нідерландах і показав. Треба нам всім об’єднатися, бо вважаю, що рушійна сила – це ті, хто створює робочі місця, хто платить податки, за це всі інші і живуть. У нас у Смілі зараз не так багато залишилося економіки, яка працює, тому треба підприємцям, бізнесменам об’єднатися і, в першу чергу, вичистити місто від сміття, а друге – взяти участь у реорганізації медицини, бо коли наші працівники будуть здорові і у них будуть здорові сім’ї, батьки і вони не будуть турбуватися, як і за що їх лікувати і в яких умовах, то вони будуть і ефективно працювати на підприємстві.
– Нещодавно на сесії міської ради ми дізналися, що 50 тисяч гривень із свого депутатського фонду ви хочете потратити на міську лікарню.
– Так, свій депутатський фонд – 50 тисяч гривень я використаю для придбання необхідного обладнання для інфекційного відділення міської лікарні. Це обладнання буде куплено без «накруток», без «відкатів». І буду добиватися виділення наступних коштів, якщо не вдасться в області, буду звертатися вище. Уже домовився з головним лікарем, щоб він визначив, що потрібне лікарні далі, щоб витратити наступні 50 тисяч гривень.
Інтерв’ю взяла
Людмила СКОРОХОД
Залишити відповідь