Депутат міської ради Наталія Терехова про співпрацю Сміли із польськими містами

По приїзду з Польщі одна із учасниць смілянської делегації, депутат міської ради Наталія Терехова поділилася своїми враженнями.

– Наталіє Михайлівно, яка мета і програма цієї поїздки?

– Програма нашого перебу-вання  в  Польщі  була  розрахована на шість днів. Ми прилетіли до Варшави, звідти поїхали в Білосток (таке місто, як Черкаси)  та  Сувалки  (місто,  подібне до Сміли, з населенням 70000). Знайомилися  з  державною системою,  місцевим  самоврядуванням,  діяльністю  громадських  організацій,  розповідали про  свій  досвід,  дивилися,  що можна запозичити у них. Щодня відбувалося по чотири зустрічі з першими особами – мером або з його заступником, помічником від  громадських  організацій, представниками  адміністрації та депутатського корпусу. Що стосується місцевого самоврядування.  Основна  ударна  сила  у  них  –  мер,  мерія  та представники  громадськості. Депутатський  корпус  загалом такий,  як  і  у нас.  Наприклад, фінансові  питання  також  затверджують  депутати,  не  вирішують, а саме затверджують. У них  теж  депутати  обираються від партій, проте балотуватися від якоїсь партії і не бути її членом не можна. Державна система у Польщі – це гміни – організації на нижчому рівні, повєти – це як у нас район і воєводства – як область. Повєти вважають зайвими, хочуть  їх  прибрати, вважають,  що  вони  виконують посередницьку  функцію  і  тим більше  один  одному  не  підпорядковуються. У кожного є свій бюджет, формується він в кінці року, 40% , як і в нас, – це субсидування.

–  Зважаючи  на  те,  що  у Смілі  відбувається  реорганізація  медичної  галузі,  чи цікавилися Ви системою охорони здоров’я у Польщі?

–  Там,  наприклад,  діє  трирівнева медицина, так, як зараз пропонують зробити і нам. Перший  –  це  сімейна  медицина, тобто  первинна  на  рівні  гміни, фінансується за рахунок міста. На другому рівні, так як у нас, –  прийоми  фахівців  і  планові, нескладні  операції  або  ургентні  операції,  це  фінансується  з повєту. Третій рівень – потужні лікарні  у  великих  містах  і там (воєводствах) зосереджено фінансування. Така  ж  система  фінансування  і  в  освіті.  У  Польщі  діє Болонська  система  –  дванадцятирічне  навчання. Початкова  школа  –  шість  років,  фінансується  за  рахунок  гміни, місцевого  бюджету.  Ліцей  або музична,  спортивна  школи, профтехучилища чи інші заклади, пов’язані зі спеціалізацією, фінансуються  з  області.  Вища школа  фінансується  повністю за рахунок держави. Крім того, є  приватні  вузи  –  це  акціонерні  товариства  і  певна  частина належить  державі.  Найбільше таких  закладів  утримують  роботодавці, які вкладають гроші, щоб  підготувати  фахівців  для свого профілю.

Це дещо подібне до того, як  колись  наш  радіозавод розбудовував  свою  інфраструктуру – школу, дитсадок, лікарню?

– До речі, ситуація, подібна до нашого радіоприладного заводу, була у маленькому польському  місті  Млава з  тридцятитисячним  населенням.  Ми там побували. Мер цього міста вже  10-й  рік  на  посаді,  тобто третє  скликання.  Він  розповів, що колись у них працював великий  завод,  який  із  часом «розвалився»,  тривалий  час багато  людей  залишалися  без роботи.  Це  не  давало  спокою, морально важко. Проте вдалося в місто запросити південнокорейську фірму «LG», завдяки цьому  реконструювали  завод і  влаштували  всіх  людей,  які колись  там  працювали.  Нове підприємство  побудувало  для себе  два  навчальних  заклади для підготовки середнього технічного персоналу – робітників. Десь 30 відсотків субсидування у цього заводу витрачається на лікарні  і  школи,  близько  двадцяти п’яти відсотків надходить з податків – прибуткового і податку на нерухомість (він досить великий). Досить значний також податок  на  землю.  Ще  одна частина  –  це  гранти.  Усі  вони реалізуються  через  громадські організації.

– Яку роль виконують громадські  організації  Польщі? Як  впливають  на  вирішення тих чи інших питань?

–  Під  час  поїздки  ми  ознайомилися  з  громадськими  організаціями.  У  Польщі  їх  дуже багато  різних  напрямків  –  організація  пенсіонерів,  філателістів,  велосипедистів,  медпрацівників та багато інших. Для того, щоб  вони існували,  з  місцевого бюджету  виділяють  гроші.  Наприклад,  у  кожному  місті  виділили досить велике приміщення –  без  плати  за  оренду,  землю, оснащене  офісно-інформацій-ними  засобами.  Наприклад,  в одному  з  міст  виділили  700000 злотих  організації  на  утримання ось такого будинку. Це вже і є  допомога  іншим  громадським організаціям. А громадські організації  водночас  місту  надають просто неоціненну допомогу. Ці організації,  знаючи  свої  потреби,  формують  певне  соціальне замовлення,  пишуть  відповідну програму,  висувають  її  на  здобуття гранту, а програм зараз в Європі  просто  маса,  і  багато  з них  виграють  певні  гранти.  З’ясувала, що у нас теж така система є. Спілкувалася із Вікторією Феофіловою з Черкас, вона очолює організацію, що розподіляє гранти  в  області.  Вона  розповіла,  що  великим  подивом  стало те, що в обласному бюджеті закладено  мільйон  на  утримання громадських організацій.

– Що з досвіду Польщі корисне для нас?

–  Полякам  було  дуже  приємно відчувати ось таку увагу з  нашого  боку.  А  нас,  у  свою чергу,  вразила  їх  гостинність та  чистота  й  акуратність  їх міст – все прибрано, у квітах. У Млаві мер – вчитель історії, це  видно  навіть  у  оформленні  його  кабінету.  Він  розповів: «Бабуся моя тут жила, і мама, і я тут живу, і мої діти, і онуки тут  будуть  жити».  Відчувається,  що  він  місто  любить  і  все робить  для  нього.  Найбільше грошей  з  бюджету  вкладають в дітей, здоровий спосіб життя та  спорт.  Якщо  залишаються якісь  кошти,  консультуються (в основному на сайті), як краще  їх витратити.  Наприклад, коли обирали між аквапарком і  велосипедними  доріжками, зупинилася на доріжках, однак згодом зробили ще й аквапарк. Вирішили  і  питання  з  транспортом.  Коли  підприємець хотів  відмовитися  працювати і  піти  з  міста,  влада  все  підрахувала  і  для  жителів  міста випустили картки для безплатного  проїзду,  за  проїзд  стали платити з податків. Мер розповів, що так і люди задоволені, і підприємець залишився, і приховувані доходи зникли. Також є  громадський  бюджет,  на  що його витратити – розподіляють самі  жителі.  Наприклад,  зробили  дітям  спортивну  школу та курси англійської мови. Корисним було спілкування між учасниками всіх делегацій. Наприклад,  цікавим  є  досвід, яким поділився міський голова Канева. У них за впорядкування  території  та  квітників  відповідають  установи  та  організації,  вікна  яких  виходять  на ту  чи  іншу  вулицю.  Враження від  побаченого  дуже  приємні, є що запозичити, є взяти собі на  замітку.  Місто  Сувалки  запропонувало  Смілі  стати  міс-том-побратимом.  Ми  це  побажання  передали  секретарю міської ради Віктору Федоренку. Думаю, така співпраця між нашими містами була взаємовигідна, корисна, цікава.

– Дякую за бесіду.

Інтерв’ю взяла

Юлія ХАРЧЕНКО

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *