Постійне зростання вартості пального як основної складової собівартості перевезень, вихід з ладу транспортних засобів через низьку якість доріг – це далеко не всі чинники, які дестабілізують роботу перевізників Існуючі проблеми автомобільної галузі не можуть не стосуватися роботи і Смілянського АТП-17128.Тому хотілось би більш детально розповісти про умови, в яких працює зараз базове автопідприємство Сміли.

По-перше. Це робота по збиткових тарифах.
Всім відомо, що рівень тарифів на маршрутах загального користування повинен забезпечувати відшкодування обґрунтованих поточних витрат та прибутковість роботи. В Методиці розрахунку тарифів також чітко вказано: «Перегляд рівня тарифів повинен здійснюватися у зв’язку зі зміною умов виробничої діяльності та реалізації Послуг, що не залежить від господарської діяльності Перевізника, в тому числі в разі зміни вартості палива більш ніж на 10%».
Але на практиці це чомусь ніколи не спрацьовує. Тариф у розмірі 3,50 грн. встановлено в серпні 2014 року. Вартість пального на той час була 13,50 грн. На сьогоднішній день вона становить 21 грн. Зростання ціни – 155%.
При рості цін на пальне, шини, запчастини майже вдвічі у людей все одно виникає питання «А чому зростає вартість проїзду?» навіть при незначному підвищенні.
А перевізники тривалий час змушені доводити, що стримування рівня тарифу в сучасних умовах призводить тільки до погіршення транспортного обслуговування, а іноді і до його припинення.
При нерегульованих цінах на всі складові собівартості тариф на перевезення залишався регульованим державою і процедура його затвердження була безпідставно дуже складною і довготривалою. Звісно, все це мало негативні наслідки.
Постійна невідповідність встановленого тарифу розрахунковому тягне за собою невиконання вимог Галузевої угоди стосовно рівня заробітної плати, низькі умови праці і, що найголовніше, позбавляє можливості оновлення рухомого складу, відповідно – і розвитку.
Так, внаслідок відсутності коштів на підприємстві не використовується газове опалення, а 67% рухомого складу має термін експлуатації понад 10 років та потребує заміни.
Всі ми не уявляємо свого життя без транспортного обслуговування, але не завжди замислюємося, наскільки складна і відповідальна праця автомобілістів. А професія водія автобуса, безперечно, належить до категорії особливих. Бо вимагає підвищеної уваги, зосередженості, терпіння, здатності миттєво приймати рішення. Ранішні пробудження, пізні повернення додому, робота в свята та за несприятливих погодних умов, стан наших доріг – все це доводиться долати тим, хто присвятив своє життя перевезенню людей. Тому і заробітна плата повинна бути більшою за мінімальну та умови праці набагато кращими, ніж вони є. За минулий рік середня зарплата водія складає 3200 грн. (за вирахуванням податків – 2540 грн.).
Без розвитку підприємства вирішувати соціальні питання достатньо складно. А про який розвиток може іти мова, якщо витрати на пально-мастильні матеріали складають в даний час понад 60% від доходів.
І вже навіть прийнята Урядом, довгоочікувана перевізниками Постанова №240 щодо відміни державного регулювання тарифів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування не може усунути проблему встановлення реального рентабельного тарифу на проїзд. Несучи велике соціальне навантаження в умовах низького рівня дохідності громадян, ввести тарифи розвитку практично неможливо.
Для отримання доходів, які б дозволяли розвиватися, планомірно оновлювати рухомий склад, необхідна з боку влади система компенсації різниці, яка виникає між реально економічно обґрунтованим тарифом та встановленим. До речі, це передбачено діючим Законом України «Про автомобільний транспорт», але не працює.
Завжди стоїть гостро і проблема пільгових перевезень. І хоча питання  відшкодування пільгового проїзду в місті значно покращилося, але сума компенсації залишається частковою і складає 55% від потреби. Шість категорій пільговиків щоденно на всіх без обмеження рейсах підприємство перевозить за власний рахунок. Від  надання таких пільг втрата доходів на даний час становить  понад 900 тис. грн.
Угода на пільгові перевезення в районі поки відсутня, а компенсація пільг на міжрайонних приміських та міжміських маршрутах не передбачається жодним бюджетом.
Характеризуючи роботу АТП, неможливо не відзначити те, що, маючи приватну форму власності, підприємство ніколи не приховувало доходи та витрати від своєї діяльності. Крім того, з метою підтвердження обсягів перевезень для розрахунків тарифу ще в 2015 році спільно з міською владою та представниками громадських організацій було проведено обстеження пасажиропотоку на міських маршрутах та доведено, що розмір тарифу повинен був становити 4 грн., але продовжували працювати з тарифом 3,50 грн. ще два роки. На даний час внаслідок зростання собівартості  розрахунковий тариф становить 5,30 грн.
За 2016 рік сплачено 2800 тис.грн. податків і обов’язкових платежів. З них Єдиний соціальний внесок – 1214 тис.грн., податок доходів фізичних осіб – 941,0 тис. грн. Сплата на одного працюючого становить понад 20 тис.грн. В цьому році розміри сплати повинні збільшуватися в зв’язку з підвищенням рівня мінімальної заробітної плати.
Враховуючи всі сучасні ціни та умови, в яких працюємо, для збереження перевезень без підвищення плати за проїзд не обійтися.

Також адміністрація АТП звертається до громадян, які користуються міським пасажирським транспортом.
Згідно з вимогами чинного законодавства пасажир при здійсненні поїздки у громадському транспорті зобов’язаний оплатити свій проїзд і обов’язково мати квиток. Пасажири, які користуються пільговим проїздом, повинні мати відповідне посвідчення встановленого зразка і перед поїздкою пред’являти водію автобуса.
Проїзд в громадському транспорті без квитка завдає автопідприємству  значних матеріальних збитків, що не може не впливати на якість пасажирських перевезень.
ПрАТ «Смілянське АТП 17128» обслуговує маршрути №№3, 5, 10, 17, 30, 34, 35, 36. Із зауваженнями звертайтеся телефонами, номери яких розміщені на оголошеннях в салоні автобуса.

Адміністрація ПрАТ
«Смілянське АТП 17128»