У першу суботу весни в Смілянському промислово-економічному коледжі Черкаського державного технологічного університету відбувся День відкритих дверей.
Студенти та викладачі коледжу гостинно вітали своїх гостей. Провідні викладачі разом зі своїми кращими студентами презентували спеціальності та розповіли про знання та навички, які здобувають студенти під час вивчення спеціальних предметів.

Тарасу

203 роки як Тарасе

Ти на світ з’явився.

І як зірка з небосхилу

Світу представився.

Дитинство пройшло на Вкраїні

В Кирилівці милій

Серед степів і лісів

Пагорбів похилих

Ліси, поля й добрі люди

І Дніпрові кручі

Надихали тебе, батьку,

На творчість співучу.

Степан ВАСИЛИШИН (Повний текст читайте в газеті “Сміла”)

9 Березня 14.00 – Святковий концерт з нагоди 203-ї річниці Дня народження Т. Г. Шевченка, БК ім.Т. Шевченка;

15.00 – Мітинг та покладання квітів до пам’ятника Т.Г.Шевченка з нагоди 203-ї річниці дня народження Т.Г. Шевченка, привокзальна площа біля пам’ятника Т.Г.Шевченку

Тоненька сіра книжечка, на обкладинці якої великими, вже витертими, золотими буквами написано «Кобзарь», частенько горталася сторінка за сторінкою. Особливий був малюнок на форзаці – сліпий дідусь з бандурою, а поряд хлопчик-поводир, а ще цікавіші рядки віршів із такими таємничими «ятями». Це був фоторепринт (точне відтворення) першого видання «Кобзаря» Тараса Шевченка 1840 року, придбаний моєю мамою у 1962 році.
Довгими зимовими вечорами, коли за вікном завивала віхола, перемітаючи дороги, насипаючи снігу нарівні з вікнами, а в сільських хатах не було світла, затамувавши подих, ми з братом слухали маму, яка напам’ять читала «Тополю», «Катерину» «Перебендю», «Думи мої, думи мої».
Людмила Скороход (Повний текст читайте в газеті “Сміла”)

На Чернечій горі (пісня)

Над правічним Дніпром

тихим сумом спускається вечір,

І в пошані небесно

схиляє чоло голубінь.

Ледь торкнувшись гори,

сонце котиться вниз по Чернечій,

Туго промені струн

одягає на кобзи дубів.

Приспів

І рождається пісня – за обрії лине,

Прокидається дух, що підводить з колін.

Від козацтва Черкас, козаків Чигирина,

Батьку Тарасе, тобі наш уклін.

Анатолій ГОРБІВНЕНКО (повний текст читайте в газеті Сміла”)

А ти, Тарасе, й нині поруч з нами

Видзвонюють століттями роки,

А ти, Тарасе, й нині поруч з нами.

Ми йдем до тебе, на твої стежки,

Живем з твоїми думами-піснями.

Боролися віками наші предки,

Щоби неволі розірвати пута,

Щоб стала наша Україна-ненька

Могутня, незалежна і розкута.

От і сьогодні знову ми прийшли

Тобі вклонитись, мудрий наш пророче.

Звітуєм: «Незалежність здобули!»,

Клянемось боронити її, Отче.

Надія
МАТЮШЕНКО-ГРЕБЕНЮК (Повний текст читайте в газеті “Сміла”)

 Відкривати для себе Шевченка можна у різний спосіб – через «Кобзар», життєпис, фільми, картини, дослідження… А можна через його увічнення в пам’ятниках. Мовчазні і кам’яні, вони вміють говорити красномовно – задумами творців, символами, позами, передмовами… Такий ракурс мого пізнання Тараса був зовсім випадковим і неочікуваним. Підвели мене до нього улюблена журналістика і не менш улюблені, пов’язані з нею, мандри Україною. Для сьогоднішнього екскурсу обрала лише декілька із величезної кількості пам’ятників, які бачила у Бучачі, Івано-Франківську, Космачі, Полтаві, Коломиї, Севастополі, по всій Черкащині…

Щаслива, що побувала там, де ще в кінці ХІХ ст. вперше пам’ятник Шевченка був встановлений в публічному місці в Україні, він же перший пам’ятник Кобзареві на Прикарпатті, і навіть більше, багато хто з місцевих жителів вважає, що то був взагалі перший в світі пам’ятник поетові. Що ж стосується пам’ятника на Сокільській скелі. Той пам’ятник гуцули-каменярі витесали з гірського каменю в містично-загадковому місці – це геологічна пам’ятка природи на березі річки Черемош практично на межі Івано-Франківської і Чернівецької областей. Розмір скелі 250 метрів в довжину і близько 100 метрів у висоту. Тож за місцем  розташування тамтешньому пам’ятнику нема рівних у світі і піднімається він на один рівень хіба що з тим, що на Чернечій горі.
У роки першої світової війни австро-угорським військам розширяли дорогу і  обеліск потрапляв під знесення. Небайдужі врятували його і у примітивний спосіб пересунули метрів на 15 вгору від дороги. У 1930 році з волі тодішнього режиму пам’ятник знищили. Довгі роки гуцули прагнули відтворити його. У 1990 р. під Сокільською скелею на місці тесаного з каменю обеліска, встановлено новий величний пам’ятник Тарасу Шевченку

Юлія Харченко  (Продовження читайте у газеті “Сміла”)