Зважені й щасливі травмуються найменше

Іщенко

Як не дивно, пік травмування не пов’язаний ані зі святами, ані зі снігом, ані з морозами чи ожеледицею.

Статистика травмування, як і кожна хвиляста лінія, характеризується своїми піками, маю на увазі кількість звернень до лікарні, – пояснює завідуючий травматологічним відділенням міської лікарні Ігор Іщенко. – Інколи ця хвиля травматизму буває досить дивною. Наприклад, випало багато снігу, на дорогах слизько, а у нас у травматології – майже половина ліжок порожня. І навпаки, здається, погода гарна, а не знаєш, до кого з пацієнтів першого бігти. Самі дивувалися: чому так?

Загалом, цієї зими до травмпункту протягом доби звертається в середньому 30-35 осіб. Травми мають здебільшого амбулаторний характер, і постраждалі не потребують постійного нагляду лікаря.

За першу добу 2013 року звернулося 30 осіб, госпіталізовано восьмеро. Із нового року вже були постраждалі з переломом кісток. Деяким потрібно було робити термінові операції. Основна причина травмування – падіння на слизькій дорозі. Є травми, спровоковані надмірним вживанням алкоголю. У період новорічних свят також підвищується кількість травмованих через неправильне користування піротехнікою. У лікарню зверталися люди, у яких вибухнула в руці петарда, довелося накладати по декілька швів. Варто зазначити, що нічого трагічного або серйозного не зафіксовано, що, звичайно, радує.

Під час канікул зростає рівень дитячого травматизму, адже контроль з боку дорослих дещо послаблюється.

Переоцінення власних можливостей, недбало підібраний одяг, взуття «не по погоді», а саме високі підбори, значно підвищують ризик та висоту падіння, що впливає на ступінь тяжкості травми.

Найелементарніший приклад: навіщо носити шапку взимку? Багато людей вважають, для того, щоб вуха не замерзли. Але у досвідченого професійного травматолога є своя відповідь:

– Окрім убереження голови від низької температури та застуди, шапка виконує функцію амортизатора, який при падінні зменшує ризик отримання черепно-мозкової травми. Високі чобітки з жорсткими халявками запобігають пошкодженню ноги, це додатковий фіксатор для найбільш вразливого гомілково-ступеневого суглоба. Правильно підібране взуття значно зменшує кількість постраждалих та тяжкість отриманих травм. До травм належать і переохолодження та відмороження.

Лікар застерігає від головних помилок під час надання допомоги при переохолодженні: розтирання снігом, зігрівання алкоголем та занурення перемерзлого тіла у гарячу воду – категорично недопустимі. Кожен випадок призводить до того, що судини постраждалого ще більше звужуються, а спазми – збільшуються.

– Якби усі ми були, так би мовити, зважені та щасливі, то, мабуть, випадків травмування стало б наполовину менше, – говорить Ігор Іщенко. – Під словом «зважений» маю на увазі зважену поведінку та адекватне оцінювання навколишньої ситуації.

Таїсія Соболь


Кубок Олександра Ковпака у смілян

Черкасах з 22 по 24 грудня проходив Всеукраїнський турнір майстра спорту Олександра Ковпака з міні-футболу. Позмагатися за Кубок завітали вісім команд – «Дніпро-80» та «Дніпро-80-2» (м. Черкаси), «Арсенал» та «Арсенал-2» (м. Київ), «Кремінь» (м. Кременчук), «ДЮСШ-Піонер» (м. Кіровоград), «Єдність» (м. Київ), «ДЮСШ «Олімп» (м. Сміла, директор В’ячеслав Коломієць).

У команді юних смілян 2000-2001 р.н., яку тренує Василь Гречаний,  перемогу виборювали Максим Сокуренко, Богдан Чмут, Тимофій Угрін (капітан), Дмитро Савченко, Максим Зайченко, Андрій Педько, Владислав Цимбал, Василь Середич, Богдан Івоненко, Микола Захарченко, Віталій Гоменюк, Валерій Бондаренко,  Антон Петренко, Роман Шпильовий, Олег Гонтаренко, Олександр Бригінець. Старшою віковою групою постійно опікується депутат обласної ради, директор ДП «Смілянське лісове господарство» Юрій Сегеда.

У старшій віковій групі змагання розгорілися не на жарт. У бронзовому фіналі перемогу здобули футболісти кременчуцького «Кременя». А найбільш захопливий та інтригуючий матч, як і очікувалося, провели фіналісти. За головний трофей турніру Ковпака боролися коман­ди з Черкаської області – «Дніпро-80» (Черкаси) та «Олімп» (Сміла). І сміляни, й черкащани продемонстрували якісний міні-футбол. Протягом матчу команди тричі зрівнювали рахунок. Першими вперед вийшли футболісти «Олімпу», проте гравці «Дніпра-80» перехопили ініціативу й вийшли вперед. Проте «Олімп» увесь час не відпускав свого суперника далі, ніж на один гол. Протягом другого тайму футболісти «Дніпра-80» лідирували в рахунку, однак за 30 секунд до завершення матчу сміляни відновили паритет.

Гра перейшла до стадії післяматчевих пенальті. У тривалій та інтригуючій міні-футбольній лотереї перемогу святкували футболісти «Олімпу» (6:5 та 9:8 у підсумку).

– Легкої перемоги ніколи не можна здобути. Завжди потрібно прагнути до перемоги та вдосконалюватися. Особливо запам’ятався на цьому турнірі фінальний матч. Він був напруженим до останньої секунди. Добре, що в післяматчевих пенальті наша команда виявилася сильнішою і перемогла на турнірі, – ділиться враженнями капітан ФК «Олімп» Тимо­фій Угрін.

Після фіналу відбулася масштабна церемонія нагородження учасників та призерів турніру. Без нагороди не лишилася жодна команда. Особисто відзначав кращих гравців свого турніру й Олександр Ковпак.

– Хочу подякувати Черкасам та, особливо, організаторам за такий чудовий турнір. Я навіть не очікував, що в Черкасах нас так добре приймуть. Я дуже задоволений, сподіваюся, що й дітям сподобалося брати участь у цьому турнірі. Завдяки таким турнірам вони будуть рости як футболісти, – зазначив Олександр Ковпак.

Двоє смілян потрапили і до номінацій Кубка Ковпака: кращий воротар – Максим Сокуренко «Олімп», кращий захисник – Максим Зайченко «Олімп».

Олександр Ковпак запевнив, що турнір відбудеться й наступного року.

Молодша  вікова  група  2002-2003 р.н. (тренер команди  Василь Гречаний) змагалася із 21 по 23 грудня у спортивному комплексі «ФОК» м.Черкас.Наполе вийшли Назар Нікітенко, Максим Тимченко, Олег Тимошенко, Денис Грошев, Ілля Вовк, Станіслав Махно, Дмитро Сокуренко, Євген Меркулов, Павло Мачульний, Іван Кравченко (кращий захисник турніру), Владислав Лепетень, Арсен Середич, Артем Дмитриченко, Роман Ништик, Євген Павленко.

Команда «ДЮСШ Олімп» цієї вікової категорії вперше брала участь у  турнірі такого рівня і виступила на достойному рівні, посівши четверте місце серед восьми команд.

Батьківський комітет

 


Засипає сажею!

Дорога редакціє!

Звертаються до вас жителі мікрорайону Кут, зокрема вулиць, що прилягають до ТЕЦ, – це вулиці Ленінградська, Ніни Сергієнко, Піонерська, Лисова, Мірошниченка, Мінська, Орєшкова, частково В. Гордієнко, провулки Ленінградський, Волгоградський, Амурський – з проханням допомогти у вирішенні екологічної проблеми.

З 2010 року ТЕЦ перейшла на опалення трісками, внаслідок чого нас, жителів Кута, засипає сажею. Ми вимушені дихати сажею, ходити по сажі, сушити білизну в забрудненому сере­довищі. Дрова завозять автомобілями-ваговиками, внаслідок чого руйнуються і так розбиті дороги по вулицях Громова, Ленінградській і В. Гордієнко, а під час роботи дробилки в наших будинках тремтять вікна і лускає скло.

Будь ласка, допоможіть нам вирішити цю проблему. А це здоров’я наших дітей і внуків.

М.П. Кутовенко, М.О.

Котляренко, І.В. Солом’яний, І.П. Шастун,

усього більше 50 підписів


З віншуваннями, щедрівками й подарунками

Найкращими новорічно-різдвяними емоціями була переповнена сесійна зала Будинку рад у переддень свята. Тут зібралися працівники відділів, управлінь та структур виконавчого комітету міської ради, бюджетної галузі. Від міської влади та міського голови Вадима Решетняка щирі вітання з Новим роком та Різдвом Христовим і найкращі побажання висловив перший заступник міського голови Михайло Коваленко. Передусім Михайло Вікторович розставив головні акценти 2012 року і налаштував державних службовців на успішну й результативну працю в році прийдешньому. Серед найбільш значущих подій – визначний успіх смілянина Андрія Стельмаха на Паралімпійських іграх у Лондоні. За третє місце Андрію вручено грошову винагороду від обл­держадміністрації.

 Офіційно-урочисту частину зустрічі змінив виступ аматорського колективу «Родовід» під керівництвом Людмили Хавренок, учасники якого усіх щедро посівали, «водили козу», радували щедрівками.

Завітали й головні новорічні герої Дід Мороз, Снігуронька, Зима – члени молодіжного активу міста, які на завершення святкової зустрічі подарували присутнім «теплі» вітальні сніжинки. На знак подяки представники керівництва міста вручили віншувальникам новорічні подарунки.

 Наш кор.


У Смілянському районі молода жінка померла від переохолодження

28-річну Тетяну Соколенко з села Мельниківка Смілянського району напередодні знайшли без свідомості на одній із вулиць села. Жінку доставили у Смілянську районну лікарню, але вона так і не прийшла до тями, повідомляють у прес-службі Головного управління МНС у Черкаській області.
– Вона пила, гуляла. Ми її неодноразово викликали на розмову, але то нічого не давало. Батько давно помер, а матір вона зарізала. Це була неблагополучна родина. Довгий період вони жили в селі Балаклея Смілянського району. Потім Тетяна лікувалася в районній психіатричній лікарні. Років два тому приїхала жити до своєї тітки, – розповів сільський голова Володимир Холайба.
У селі кажуть, що того дня Тетяну Соколенко бачили з її співмешканцем Андрієм.
– Вони йшли від когось з гостей, обоє були п’яні. Коли переходили залізничну колію, він упав. Не знаю, чи Тетяна це бачила, але пішла собі далі. В тій місцевості ніхто не живе, стоїть дві розвалені хати. Через кілька десятків метрів Тетяна впала в ярок. Андрія вчасно побачили люди й забрали із колій, бо міг би загинути під поїздом. А Тетяну знайшли вже вранці. Чи той Андрій згадав про неї. Може, якби хтось побачив її ще звечора, то залишилася б жива. Ну вона була не путяща. За матір відсиділа 9 років. Але все одно шкода людину. Тітка сьогодні поїхала за нею в морг. Ховатиме завтра, – розповіла місцева жителька Галина Іванівна.

Джерело: Любов Карнарук (gazeta.ua)


Кому заважав фонтан у парку?

Окрасу міського парку культури та відпочинку – фонтан, оновлений до Дня міста на центральній алеї, було понівечено на Різдво.

Зі слів директора парку Наталії Шпак, на місце події відразу ж, як тільки стало відомо про це, виїжджала міліція.

Як вважає Наталія Миколаївна, судячи з усього – пляшок з-під алкогольних напоїв та слідів навколо, невідомі святкуючи Різдво, вирішили сфотографуватися, залізли на фонтан, і саме тоді й зламали  його. На жаль, на той період територія парку не охоронялася.

Нині віднайдено можливість у введенні кількох посад сторожів міського парку, які вже приступили до роботи.

Як запевнила Наталія Миколаївна, навесні фонтан буде відновлено. Але хочеться, щоб сміляни навчилися цінувати те, що зроблено для громади. Адже від нас залежить чи буде Сміла ошатною затишною і сучасною домівкою для кожного із нас.

Наш кор.


“Як цілюща вода з криниці”

Шевченко у моєму житті

Мій чоловік, Анатолій Іванович Онищенко, народився в селі Іванівці Миронівського району, що на Київщині. За подолом городу, в березі – стіна з калинових кущів метрів зо три заввишки, а вже за тим живоплотом – теперішня Черкащина, якщо взяти трохи на схід, то й до Канева недалечко, а якщо на південь – якраз до Моринець попадеш… Це я майже переказую слова моєї свекрухи, Лисавети Климівни. Бо як сходилися під тими кущами, на межі двох областей, вона обов’язково отак пальцем показувала та розказувала, як босими (і я їй вірила), з дітьми та чоловіком топтали стежечки до тих місць, святіших за які для неї не було. Можливо, й через те, що світ їй був не безконечний, не віртуальний, як тепер завдяки радіо та телевізору, а зримий і дуже-дуже рідний… Пізніше й онуків своїх або надоумлювала, або й сама водила до Канева – могилу, звісно, шанувала дужче, аніж хату, де  народився Тарас Шевченко. Бо в могилі, казала, «дух живий…». Гадаю, не уклонятися поетові ходили туди, а щоб поговорити з ним у душі своїй – як до батюшки на сповідь: скажеш те, чого ні рідним, ні сусідам не дозволиш сказати.

Я досить спокійно ставилася до віршів Тараса Шевченка. Але залюбки співала (а родина наша була співучою!) все, що Шевченкове співалося: «Скажи мені правду…», «Нащо мені карі очі…», «По діброві вітер віє…», «Думи мої…», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт» – усіх і не згадаю вже.

Анатолій теж любив співати, але слух мав такий собі. А поему «Сон» («У всякого своя доля…»), здається, всю напам’ять знав. Дуже часто цитати з «Кобзаря» були його останніми неспростовними доказами у розмовах (переважно на кухні) з найближчими друзями чи родичами.

Ми частенько (бо дешево було!) відпочивали в Сокирному під Черкасами, і перше, що він казав, ступивши на піщаний берег Дніпра, це: «Немає в світі України, Немає другого Дніпра…». Взагалі, цю Шевченкову фразу любив найдужче. Кілька разів збирав нас усіх, домовлявся про транспорт, і ми їхали в Холодний Яр або в Моринці, Умань та Холодний Яр. Гайдамак реальних і літературних однаково шанував як героїв. За рік до кончини, ніби передчуваючи лихе, вже недужий, знову повіз нас туди. «І повіє вогонь новий з Холодного Яру!..» – видряпав цвяхом-соткою на якійсь осиці. Ми ще його присоромили, а він засміявся… З тих незабутніх поїздок збереглося чимало знімків, веселих і сумних ­спогадів…

Пам’ятаю, як з Анатолієм і двома дітьми вирішили провідати Тараса на могилі в Каневі. Їхали на мотоциклі. Раптом пішов дощ. Справжня злива! Змокли до нитки, але ж відчули радість неймовірну.

У Смілі, як і скрізь, українську мову витіснила російська або побутовий паразит-суржик. Анатолій з колегами говорив, як вони, суржиком, Шевченкових віршів їм не читав, щоб не наражатися на складні суперечки про час, який, здавалося, триватиме вічно…

Тільки після проголошення України незалежною державою він, уже пенсіонер, якихось два роки до відходу почав зцілювати свою душу тою правдою, що, глибоко прихована, була з ним завжди. А коли вже й цього бракувало у добровільній агітації за вільну Україну, звертався до художнього образу. Звісно ж, до Шевченка: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля…» або «Якби ми вчились так, як треба…». Чи й не на кожний факт життя у нього знаходилися цитати з улюбленого поета, як дужі крила для лету думки, волі неприборканого серця.

Важко тепер про все писати, згадуючи роки, коли Шевченком та Україною дозволяли жити лише «на кухні», коли «шмат гнилої ковбаси» заступав те необхідне, високе і чисте, що несла й нестиме вічно поезія Тараса Шевченка, яка українській душі – як цілюща вода з криниці…

 

Людмила ОНИЩЕНКО,

член Національної спілки журналістів України


УВАГА! «СМІЛЯНКА МІСЯЦЯ» – ЦЕ ВИ!

Смілянки – читачки нашої газети! Ви чарівні, красиві, симпатичні, щирі, й про це повинні дізнатися всі. Тому не зволікайте – надсилайте своє фото на конкурс «Смілянка місяця». Якісна фотографія на паперовому або електронному носії та впевненість у собі – все, що потрібно, щоб претендувати на перемогу. За нами – титул та сюрприз найкращій «Смілянці місяця», а згодом і найдостойнішій за рейтингом – «Смілянці року».

Переможниць визначатимуть користувачі сайту ­smilamedia.org.ua. Початок голосування з 1 лютого, а визначення переможниці – у кінці лютого. І так щомісяця.

Тому оперативно надсилайте фото (із зазначенням прізвища та імені і контактного телефону учасниці) на електронну адресу редакції: smilamedia@mail.ru.

Після розміщення фото на нашому сайті ви автоматично стаєте учасницею конкурсу. Щопонеділка за підсумками голосування буде визначено фіналістку тижня, а її кольорове фото надруковане у черговому номері газети «Сміла». Серед переможниць тижня визначається «Смілянка місяця» за кількістю набраних голосів. З одинадцяти переможниць за підсумками голосування буде обрано «Смілянку року».

Редакція застерігає учасниць від будь-якого обману чи штучного накручування голосів, а також зберігає за собою право зняти учасницю з конкурсу у випадку виявлення нечесної гри.

Редакція газети «Сміла» буде вдячна за цікаві, красиві, модні, унікальні та якісні фото.

Не допускаються до участі в конкурсі:

– чужі фото (тобто фото, надіслані без згоди учасниці);

– фото рекламного характеру;

– фото порнографічного характеру;

– фото, які не мають відношення до тематики конкурсу.

Газета «Сміла»


“Шевченко в моєму житті”

Шевченко фото

До 200-річчя від дня народження Тараса  Шевченка.

Впевнені, що ви, наші читачі, можете розповісти чимало життєвих історій, поділитися спогадами, думками, чимось надто особистим, що пов’язане з Тарасом Шевченком. Адже у життя кожного з нас він приходить по-своєму. До одних із пожовклих сторінок «Кобзаря» або разом  з «Катериною» чи «Заповітом», яку читали напам’ять старші люди. Інші відкривають для себе велич Шевченка під час випадкових знайомств з цікавими людьми чи наодинці із його «Кобзарем».

Запрошуємо на сторінках газети «Сміла» і на нашому веб-сайті (smilamedia.org.ua) поспілкуватися на тему «Шевченко в моєму житті». Будемо вдячні усім, хто надасть свої дописи редакції.

Усі дописи ви можете прочитати та прокоментувати у розділі “Творчість” або перейти за цим посиланням: http://www.smilamedia.org.ua/tvorchist

 Колектив газети «Сміла»


У 2012 році найбільша частка “промислового” молока вироблена у Черкаській області

77,7% загального обсягу молока, що було вироблено в Україні за 12 місяців 2012-го року, приходиться на частку господарств населення. Таку інформацію оприлюднила Державна служба статистики України, повідомляє MilkUA.info .

Для порівняння — в 2011-му році цей показник складав 79,7%. Найбільша частка «промислового» молока відмічена в Черкаській області (51,4%), а найменша — в Закарпатській (1,6%).