Зоя Андріївна все життя сповідує безмежну любов до квітів. Має аж три хобі, і всі вони – від захоплення квітками. Жінка їх не тільки вишиває, а й вирощує та полюбляє фотографувати у їх різнобарв’ї свою родину, друзів та знайомих, всіх, хто завітає до її гостинного дому. Все подвір’я потопає у ніжно-веселкових кольорах. Тільки 600 сортів тюльпанів вирощує.
– У кожного є якась своя струна, – говорить вишивальниця. – А у мене вона одна. Це квіти.
Вони в неї в кімнаті красуються у вазах і на вишитих подушках теж. Подушок колись було з півсотні, залишилося менше, бо розібрали на подарунки сестри, куми, хрещеники, родичі та друзі, бо квітка – це завжди неповторно, а вишита квітка ще й колоритно та ексклюзивно.
Дивлячись на її роботи, цю жінку уявиш вчителькою чи медсестрою, обов’язково з гуманітарним фахом. Ті, хто не знає Зою Андріївну, ніколи навіть і не подумають, що вона все життя пропрацювала електрозварником у цехах машинобудівного заводу. Здобувати професію чоловічу для дівчат післявоєнних років було справою патріотизму. Та Зоєю Андріївною керували не тільки ці почуття, а власний характер – запальний, відважний, непосидючий, цікавий.
Народилася і виросла майстриня у Смілі, у самому центрі міста, тут живе і сьогодні. Талант до вишивання передався по батьківській лінії, вишивали його мама, бабуся і тітка. По татовій лінії всі в родині рукодільниці, а по маминій – медики.
Свого майбутнього чоловіка Зоя зустріла у зварювальному цеху, де він пропрацював 44 роки. У 1965 році одружилися. Весільну сукню майстриня шила собі сама, як і весільне вбрання нареченого. Подружжя в любові і злагоді виховали двох синів, Антона і Родіона. Дуже пишаються своїми дітьми і внуками.
Коли Зоя Андріївна вийшла на пенсію, то вишиванню почала присвячувати чи не весь свій час. З невеличкої кімнатки зробила собі майстерню, тут, у тиші і спокої, народжуються під пильним оком і верткою голкою чудові квіти.
Її вишиванки випромінюють тільки світло, пахощі троянди, вмитої ранковою росою, де кожна пелюстка бринить піснею.

(З альбому «Сміла квітуча моя»)