Відомий радянський географ та ономаст Едуард Мурзаєв, як відомо, виводив назву приміського села Залевки від польського zalewi – «водопілля, заплава (річки)» (СНГТ, 1984, 215). І дійсно, з огляду на тамтешню місцевість ця версія виглядає таки досить переконливою. До того ж у звичайному для нас написанні через «е» зустрічаємо її в писемних документах ще з початку ХVIII століття.

Проте в Люстрації (ревізії) Київського воєводства 1781 року королівський комісар залишив інший запис: wies Zalawki. Що це? Писарський недогляд чи повернення до призабутої вже назви? На мою думку – друге! Вочевидь сумлінний польський комісар вирішив у такий спосіб відновити історичну справедливість, щодо місцевої назви.

Залавки. Саме так називали місцеві старожили свою осаду під час Люстрації 1781року.

…Між тим жителі сусідньої Тясмини (Сміли) ще в ХVII столітті достеменно знали, де знаходяться «обмілини поперек р. Тясмин», та прозивали їхній брід «лавкою» (СРНГ, 16, 221). Зауважу: не варто плутати оту лавку з однойменною назвою дрібної крамнички. Взагалі-то, це пізніше запозичення в українській мові (див. Грінченко Б. Словарь української мови). Натомість тут показовою виступає переносна (метафорична) ознака: ряд неглибоких обмілин – брід (Тимченко 2002, 395).

Зрештою, місцева географічна назва, давньослов’янське «лавка» побутувало серед смілян ще у ХVII столітті на означення броду… «татарського». Так-так, я не обмовився, саме з боку броду на смілян чекала небезпека. Згодом пустельну місцину над татарським шляхом, який простягався «за бродом», сміляни назвуть «залавком». Отак жителі Сміли долучилися до поіменування сусіднього села, що виникло наприкінці ХVII століття.

За походженням це місцева географічна назва – орієнтир як для тодішніх смілян, так і, даруйте на слові, кочових «заброд». Тамтешня назва була засвідчена у формі множини. Ця обставина нерідко стає каменем спотикання для дослідників. Притому у самій назві населеного пункту розвинулось вторинне значення: «прізвисько людей, що оселилися «в забрідді» – Заброди. Відтак наші краяни мають пишатися своєю новою старою назвою – Залевки! Адже вона нейтральна та відповідає усім естетичним смакам громади. Чи не тому ми й не ставимо під сумнів її існування. Отже, історична назва села, як вдалося встановити, – Залавки. Вона засвідчена у писемному документі ХVІII століття, і про це слід пам’ятати.

Зрештою, не тільки легендарна «кома», а, як виявилося, й одна буква здатна перевернути наше уявлення про зміст топоніму. До того ж географічна назва дозволяє зробити ще один висновок: Тясмин в ту пору був повноводним!

Володимир НІКІФОРОВ, краєзнавец