У День соборності України, ліцеїсти радо вітали у стінах рідного навчального закладу поважного гостя із Києва – Сергія Пантюка – культового українського письменника, поета, прозаїка, публіциста, журналіста, громадського діяча, учасника АТО та волонтера.
Талановитий митець є автором 13-ти поетичних збірок, численних публікацій у вітчизняній та зарубіжній пресі.
Ця тепла зустріч відбулася за сприяння благодійного фонду імені Тодося Осьмачки.
«Поезія – це помічниця Сонця», – такий глибокий афоризм спав на думку письменникові саме в Смілі. Адже справжній поет не повинен сидіти у вежі із слонової кістки, а має бути завжди в епіцентрі подій. До поняття культовості пан Сергій ставиться спокійно і врівноважено, адже це, на його думку, – знаковість, а він ні на кого не схожий: належить до покоління дев’яностників, але не визнає приналежності до якогось угруповання. Поет має бути різним, а поезія – це емоція (коли щось почало тебе рвати).
Митець презентував перед ліцеїстами свій творчий доробок – це збірки поезій та прозові твори, навіть поділився своїми творчими секретами, зокрема – філологічними віршами. Пан Сергій у процесі написання своїх творів не ставить розділових знаків, щоб не згубити текст. А вже по завершенню роботи виставляє пунктограми. Це припало до смаку особливо дев’ятикласникам, які так наполегливо гризуть граніт науки, опановуючи синтаксис та пунктуацію складного речення.
У процесі спілкування з поетом ліцеїсти ще раз переконалися, що українська мова – одна з найбагатших у світі. А для справжнього митця найбільший гонорар – це любов його читачів.
Як приємно було почути поезію про кохання у третьому класі, ніжність і трепетність якого не згасла і через десятиліття. І нехай юні закохані не поєднались, та все ж найкраща винагорода долі – це чудові спогади про найкращі почуття.
На цьому секрети не завершились: цікаво було дізнатись, що таке книжечка – клепсидра, книжечка – перевертасик. Сергій Пантюк не лише презентував це диво поезії, а ще й подарував присутнім автографи.
«Оченята кольору антрациту» – «Поранений херувим» – ось вона, ця таємнича двоїстість поєднання кохання і воєнної лірики. А сам поет – справжній маг у галузі слова, бо за лічені хвилини змінював настрій аудиторії із сумного на веселий, із тужливого – на замріяний. Поезії Сергія Пантюка такі ж мінливі і загадкові, як і сучасне життя, у якому сплелися в клубок долі нас із вами, українців.
На завершення ліцеїсти запитували поета про те, що їх цікавило найбільше. Найоригінальніше із питань звучало так: «А Ви про нас напишете?» У відповідь Сергій Пантюк лише загадково посміхнувся…
Тож чекаємо на його нові твори та на нові зустрічі.
Тетяна Береговенко – учитель української мови та літератури.