Куди звертатися і де шукати вплив на Черкаське державне будівельно-монтажне управління, яке відверто ігнорує всіх: народного депутата Сергія Рудика, голову обласної адміністрації Юрія Ткаченка, місцеву владу, щоб нарешті завершити роботи на колекторі? Невже треба підключати Президента, Прем’єр-міністра, щоб люди виконали те, за що взяли чималі гроші? Бо ще рік тому майже 4 мільйони гривень з державного бюджету було перераховано Черкаському державному БМУ. (Дивіться сюжет ТРС “Тясмин” на телеканалі “Рось” у суботу 19.11 о 21.00)

Ще у березні Смілянська прокуратура звітувала у нашій газеті, що вони знають, що 3 млн 936 тис. грн. надійшло у грудні 2015 року на рахунок Черкаського БМУ, були закриті акти виконаних робіт на цю суму, і за цим фактом прокуратура внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366 (службове підроблення), ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України. Досудове розслідування, мовляв, триває, а стан його перебуває на контролі прокуратури. Зараз уже середина листопада, а роботи, які на папері виконано, не завершені й досі. Учора наші журналісти побачили все ту ж плачевну картину – троє робітників, заповнена вщерть водою канава, перерита вулиця і жодної перспективи, що найближчим часом це жахіття закінчиться. Від робітників почули тільки нецензурну лайку, «інтелігентніше» висловлюються на адресу виконавців керівники різних рівнів у Смілі, Черкасах і Києві. Вони вже й самі не вірять в чергові обіцянки виконавців реконструкції колектора, а писати про ці «завтра-післязавтра» і нам соромно. Соромно за посадовців, які не можуть примусити зробити роботу, за яку заплачено нашими податками, за посадовців, які не можуть спитати, де ж 4 мільйони народних грошей. Бо, гадаю, коли б мешканцям вулиць В.Симоненка, Захисників України дали чотири мільйони, люди б уже не те що замінили труби та відновили дорожнє покриття, а й свято вулиць відзначили б ще влітку.
Людмила СКОРОХОД