Листуються дерева восени

З весною, ген, за літа берегами.

Ми ті листи читаємо ногами,

Серцями не вчуваючи вини.

По сторінках байдужливо бредем…

А в них же – стільки цвіту-перецвіту!

У них життя буяло на півсвіту,

І вигравало сонце молоде!

Де ще про це написано?

Ніде!

*    *    *

Хоч мав би вже померти, а живу,

Не маю сили навіть постаріти,

Коли є Жінка, що затьмарить квіти

І навіть сонце скотить у траву…

Лиш поведе веселкою брови –

І білий світ полащиться, мов песик:

Пливи по Щастю – радісний Телесик,

Тобі Господь наказує: «Живи!»…

Хай смерть з півсотні років перетерпить,

При цій красі не маю сил померти!

Анатолій Горбівненко

ГАЗЕТА “СМІЛА” 23 жовтня