У Смілянському лісгоспі з шаною розповідають про своїх працівників, які захищали та захисщають Україну. Один із них – Петро Коломієць. Свого часу він отримав бойовий досвід в Афганістані, який, певно, не забуде ніколи. Але на передовій цей досвід допомагав вижити йому та побратимам.

Воїна-лісівника демобілізували два тижні тому і він уже приступив до роботи. Працює машиністом автогрейдера у філії “Смілянське лісове господарство”, як і до повномасштабного вторгнення.

Довоєнне життя Петра було тихим, розміреним. Опікувався родиною і чекав завершення трудового шляху, адже рік-два і мав вийти на пенсію.

Уже зараз, після виходу з позицій і демобілізації, лісівник не багато говорить про події, які відбувались на фронті. Здебільшого мовчить, не хоче травмувати рідних, каже: “Найголовніше, що я тепер поряд з ними, живий, цілий, а навіщо їм ці сумні розповіді”.

Пан Петро захищав Україну у складі 99 батальйону, були прикомандировані до 61 бригади. Воювали під Миколаєвом, звільняли Херсон. У Херсоні отримав поранення. Авто, на якому їхала їх група, було розбите вщент, а хлопці – живі, на щастя.

Після лікування воїн повернувся на передову і весь час боронив нас на Соледарському напрямку. Нині ж чоловік повернувся на роботу у лісгосп.

Рідні Петра щасливі поверненню, адже переживали і не могли собі місця знайти, коли захисник не виходив на звʼязок. А Петро з радістю ходить на роботу, зазначає, що робота допомагає поринути у буденне життя.