Соколовська Маруся (Олександра Тимофіївна) (1902, с. Горбулів нині Житомирської обл. – ?) – отаман повстанської бригади ім. Дмитра Соколовського (Волинь, 1919 – 1920). Сестра отаманів – Олекси, Дмитра і Василя Соколовських. У повстанському русі були також батько (дяк) і брат Степан (священик).

Першим цю священну війну в повіті очолив наймолодший син Соколовських – Олекса, 1900 р.н.. Придушуючи більшовицький заколот у Коростишеві, загинув у ніч з 4 на 5 січня 1919 р. Боротьбу продовжив Дмитро, 1894 р.н., колишній прапорщик царської армії. 67-річний батько отаманів Тимофій очолив штаб селянсько-козацької армії Соколовських. З 7 на 8 серпня 1919 року Дмитро загинув від кулі зрадника.

Святу справу Олекси і Дмитра за визволення народу продовжив старший брат Василь. Повстанці знову здобувають Радомишль, 25 серпня – допомагають війську УНР взяти Житомир, 27 серпня – Брусилів. В час цього тріумфу і найбільших перемог Василь Соколовський гине.

Настав час наймолодшої сестри – Олександри. Пройшовши своєрідний ритуал посвячення у козацьке лицарство на вершині Дівич-гори, ставши там отаманом Марусею, очолила повстанський загін із 300 шабель, 700 багнетів,10 кулеметів та 3-х гармат. У серпні 1919 загін діяв спільно з командуванням І-го Галицького корпусу. За однією з версій загинула від руки зрадника 6 листопада 1919-го року. За іншою – Маруся зі своїм загоном ще довго воювала і через Румунію емігрувала на Захід.