У Смілі відомий черкаський психолог розповіла соціальним працівникам, як правильно спілкуватися із літніми людьми

Що відбувається з людиною, коли вона старіє, як працювати зі старими людьми у силу особливостей віку, як не вигорати емоційно, як дотримуватися певних меж у спілкуванні із підопічними і не дозволяти користуватися собою?  Як, зрештою, зберігати себе і знаходити час для себе і для родини? Ці питання щодня турбують соціальних працівників, які надають послуги стареньким. А, зважаючи на те, що соціальний працівник – це жіноча професія, питання є більш ніж актуальними. Працівницям терцентру соціальних послуг Смілянської райдержадміністрації пощастило – адже для них семінар-тренінг провела відомий у Черкасах психолог, депутат міськради Інна Лук’янець.
11425201_742986342476821_6777021552623327693_n
– Найголовніше у такому віці, про який ідеться, – це пережити кризу “зустрічі зі старістю”, бо у свідомості людини має відбутися прийняття процесу старіння, який вже став неминучим і незворотнім. І дуже важливо сформувати позитивне ставлення до перебігу старості. У цьому віці основними проблемами є і саме фізичне старіння, і психологічні – загострюється низка страхів, передовсім, – страху смерті. Для людей дуже важливим є те, як протікала старість їхніх батьків. І, якщо батьки помирали у муках і хворобах, людина боятиметься, що з нею відбуватиметься те саме. І головне для соціальних працівників – донести до своїх підопічних, що старість може бути іншою, що цей час можна приділити якимось заняттям, розвитку себе, можливо, відкрити себе заново, – зазначає Інна Лук’янець.

Питання досить спірне і дражливе, проте соціальні працівниці часто через чисто жіноче бажання “бути хорошою” стають буквально служницями своїх підопічних, які вважають, що “доглядачці” можна телефонувати і у вихідні та вимагати від неї прийти і обробити город, або вимагати від неї виконувати важку чоловічу роботу.

– Система територіальних центрів, які надають соціальні послуги існує вже понад 20 років, проте лише минулого року Кабінет міністрів упорядкував нормативи надання послуг. Досі наші дівчата через душевну доброту виконували інколи роботи, які і не входять до їхніх посадових обов’язків – скажімо, посадити чи посапати город, інколи й чоловіків своїх підключали, щоб нарубати дрів. Адже йшлося про людей, якими вони опікуються, – пояснює директор територіального центру надання соціальних послуг Смілянської РДА Галина Кравченко. – Але навантаження на соціальних працівників дуже велике. У нас в районі – це 20 осіб на одного соціального працівника із різною регулярністю відвідування відповідно до груп – від одного разу на рік до 5 разів на тиждень. Також визначені стандарти самих послуг. Їх 15.

Відповідно до нових нормативів, для більшості категорій не передбачено, скажімо, обробіток городу. І усі послуги, які не входять до стандарту – платні. Або скажімо, норматив визначає, що соціальний працівник може допомогти обробити малесеньку діляночку городу. Деяким одиноким старим людям важко було прийняти такі обмеження, адже вони звикли, що соціальний працівник для них викладається. Доходило до того, що, коли соціальна працівниця хворіла, то до її підопічної мусив іти чоловік. Проте це не правильно. Адже основна мета соціальних послуг – допомогти одиноким стареньким виконати ті роботи, які вони самотужки здійснити не в силах – сходити на закупи до магазину, придбати ліки, викликати лікаря, організувати завезення палива за кошти підопічної, оформити субсидії тощо. Зараз я сама перевіряю, чи дотримується державний стандарт, якщо виникає питання – сама роз’яснюю підопічним нормативи.
Для довідки: Смілянський територіальний центр надання соціальних послуг обслуговує 1000 одиноких громадян із 1220.
Джерело: Вчасно Служба новин

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *