ТУТ ПРОСИНАЄМОСЯ ВІД ТИШІ, ТАМ – НЕ СПАЛИ ВІД ВИБУХІВ

DSC_0390В Обласному центрі соціально-психологічної допомоги поселилася родина з Краматорська – Ірина, Іван та чотирирічна донечка Даринка. Вони запросили нас у своє нове помешкання. Дівчинка показує своє нове ліжечко. Батьки діляться враженнями:

–         Віруючі порадили їхати в Київ, в Києві допомогли волонтери. Так ми потрапили в Черкаси, а Черкаська обласна адміністрація направила у Смілу. Більше тижня тут. Житло дали. Дах над головою є. Умови хороші, жити можна. Люди допомагають. Продукти дають, привозять гуманітарну допомогу. Спасибі. Тут всі люди хороші, добрі, доброзичливі, згуртовані, дружні, міська влада дуже допомагає. Не чекали, що так поставляться до нас. Раді, що нас так зустріли, прийняли добре, дуже добре. Коли заступник мера Олександр Євгенович Головченко з нами пішов у соцзабез, містом ходив, я досі не можу відійти від приємного шоку: у нас ні мер, ні заступник носа з кабінету не висуне, у нас такого немає – у владі бандити.

У Краматорську Іван працював на будівництві, Ірина доглядала за дитиною-інвалідом. Коли розпочалися воєнні дії, жити вдома стало страшно.

– Жити там неможливо. Багато виїжджають. Підірвали автошколу, тубдиспансер, будинки, оптові бази… Людина просто проходила мимо через балку, її розірвало. Бомбили гаражі. Багато людей позгорали заживо у тих гаражах. Як там можна жити, якщо маленька дитина, цілодобові воєнні дії, постійно вибухи. Зараз там роботи немає, грошей не платять, «дитячих»  грошей теж не дають. Грошей у ДНР взагалі не завозять. Війна. Там страшно, а тут просинаємося від тиші.

Ірина підтримує зв’язок з родичами, телефонує. Дійшли чутки, що їх будинок – дев’ятиповерхівка у мікрорайоні «Станкострой» постраждав.

Нове житло не зрівняти з їх квартирою, але сім’я задоволена і поволі обживається.

–         У нас у Краматорську є антикризовий комітет. Пропонували їхати в Росію і на Кавказ. Ми не хочемо. Ніякої Росії ми не хочемо, у Росію їдуть зрадники. Ми не брали участь у військових діях, ми не ходили на референдум голосувати, бо нам не треба Донецька республіка. Ми жили в Україні і хочемо залишитися в Україні. – це наша батьківщина, ми хочемо тут жити.

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *