Іван Павлович Швед давно живе у нашому місті, хоч його родове коріння закопане досить глибоко у селі Мельники, від якого буквально рукою подати до Холодного Яру. Так розпорядилася доля, що після служби в армії, яку проходив за межами Союзу, довелося скуштувати хліба за кермом автомобіля, на суднах зарубіжного плавання, побувавши у десятках країн світу, нарешті – у правоохоронних органах. Скрізь трудився на совість. Проявив себе Іван Павлович і під час ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС.

Коли ж випадала якась вільна днина, неодмінно приїжджав у рідне село до батька, Павла Яковича. Життя останнього легким не назвеш: він пережив страшний голодомор 33-го, гітлерівський полон і сталінський штрафбат. Та й післявоєнне життя теж подарувало немало «сюрпризів». Проте чоловікові ніколи й на думку не спадало нарікати на долю… Навіть у 90-річному «з гаком» віці Павло Якович охоче гостював у сина, милуючись притясминським містом.
Андрій Глущенко
Повний текст читайте в газеті “Сміла”