Раніше я дуже часто проїжджала через село Сунки, і коли мене запросили на День села, була дуже вражена його зовнішніми змінами. Це село з багатою історією, яке виникло ще на початку 17 століття. Назву дістало від горбистої місцевості, грунт під час дощів зсувається в яри. Село Сунки – це мала Швейцарія. Його пагорбами та лісами були зачудовані письменник М. Рильський, композитор П. Чайковський. Тут неодноразово бував Тарас Шевченко.

Прославила село і княгиня Наталія Яшвіль. Роботи її вишивальниць демонструвалися в Парижі, а гончарні вироби сунківчан продавалися по всій Україні та за кордоном. Відділ геральдики в Черкасах навіть розробив новий герб села – це казковий птах Фенікс, зображений на гончарних виробах.

Але найбільшим скарбом села є його люди: працьовиті, завзяті, співучі.

Нещодавно сунківчани відзначали День села. Біля будинку культури зібралася вся громада. Була розгорнута велика виставка декоративно-прикладного мистецтва. Тут і вироби з дерева – різьблення та випалювання, і вишивка, і роботи з тіста та природного матеріалу – все це витвори дорослих та учнів (директор школи Ніна Вдовиченко).

Детальніше в газеті “СМІЛА” від 30 жовтня

Людмила ГУРІНЕНКО, волонтер,

громадський активіст,

член ГО «Територія гідності»