Цими днями своє 95-річчя святкуватиме ласкава, ніжна, щира, добра наша мама, бабуся, прабабуся Валентина Сергіївна Андрєєва. Для нас вона найдорожча і найрідніша людина. Це взірець добра і справедливості для трьох поколінь: двох доньок, чотирьох онуків і шести правнуків.

Народилася Валентина Сергіївна у Запоріжжі. У 1945 році, ще під час війни, закінчила Нікопольський металургійний технікум за спеціальністю економіст. Пішла працювати на металургійний завод у Єнакієво. За свою невтомну працю була нагороджена медаллю «За розбудову та розвиток чорної металургії Півдня».

В 1963 році разом з чоловіком Олександром Андрійовичем, інженером-технологом, перевелася на завод апаратури дальнього зв’язку в Тульську область. А в 1969 році сім’я переїхала до Черкас.

Працювала Валентина Сергіївна на заводі телеграфної апаратури економістом. З цього підприємства і пішла на заслужений відпочинок в 1979 році, але, будучи на пенсії, ще багато років працювала в різних організаціях. У 1980 році за сумлінну працю була нагороджена медаллю «Ветеран праці». А в 1995 році від Адміністрації Президента України була удостоєна ювілейної медалі «50 років перемоги в Великій  Вітчизняній  війні 1941-1945 рр.»

Маму поважають і рідні, і знайомі. Вона щира, завжди з усмішкою, інтелігентна, ділова. Цікаво, що Валентина Сергіївна весь час вела зошит, в якому описувала і нелегке життя батьків під час війни, і все, через що довелося пройти самій упродовж такого довгого життя. І зараз вона не дає собі відпочинку – вишиває картини бісером.

Наша мама – це історія всього роду. Здоров’я тобі, рідна, благополуччя та довгих років життя. Знай, мамочко, ми цінуємо все, що ти для нас зробила, наша любов до тебе безмежна.

Діти, внуки, правнуки

ГАЗЕТА “СМІЛА” від 4 грудня