Підгодівля диких звірів взимку – важливий захід, який проводиться мисливським господарством щорічно. Адже тварини, які мешкають в лісі, потребують не тільки природні корми, а й мінеральні солі, що необхідні для розвитку стійкої популяції виду.

Аби тварини не голодували лісівники Смілянського лісгоспу їх підгодовують. Підгодівля ведеться практично всіх мешканців наших лісів. Серед них головним чином для диких парнокопитних і зайця-русака запроектовані солонці із розрахунку: по 1 солонцю на 20 голів козулі чи зайця і на 10 голів кабанів, інформують у Смілянському лісгоспі.

Безперебійна підгодівля кухонною сіллю зайця-русака на протязі всього року являється обов’язковим заходом при веденні господарства на цей вид тварин.

Річна витрата солі на один солонець для парнокопитних складає 10 кг, для зайця-русака 3 кг.

Використовують в якості підгодівлі лісових звірів різне, зокрема для копитних і зайців-русаків викладають сіно, гілки, овес та кукурудзу. Викладення корму проводиться в місцях концентрації тварин, там, де вони почувають себе вільно. Тому дані місця підгодівлі здебільшого знаходяться серед чагарників, по ярах та балках, які є малодоступними для сторонніх очей і в погану погоду навіть єгеря лісгоспу можуть дістатися туди лише пішки. 

Звичайно, підгодівлю диких тварин проводять не увесь рік, а лише в період відсутності або обмеженої доступності кормів в місцях перебування мисливської фауни: зимовий період; час відгодівлі молодняку, коли дорослим тваринам необхідно отримувати більшу кількість кормів; час повені та інших стихійних лих,коли звірі та птахи нерідко позбавлені не тільки можливості добування кормів, а й своїх сховищ.

Тривалість сезону підгодівлі диких тварин залежить від строків замерзання верхнього шару ґрунту, установлення значного снігового покриву, протяжності зими та інших факторів, і може коливатися від 45 до 120 днів. В середньому для умов господарства вона складає 100 днів.

При визначенні інтенсивності і характеру підгодівлі диких тварин враховують поживність кормів по кормових одиницях, виходячи із добової норми. Її можна збільшувати або зменшувати в залежності від ряду факторів: природної кормової цінності угідь, загальної чисельності мисливських звірів, їх щільності на одиницю площі угідь, суворості зими тощо.

Єгеря лісгоспу на чолі з головним мисливствознавцем, до розрахунку необхідної кількості кормів для диких тварин, підходять професійно та з високою відповідальністю. Так як підживлення не повинно замінювати природну кормову базу і перешкоджати їхнім природним інстинктам.