Учениця  Смілянської школи №11  10-річна  Маргаріта Шейко написала вірш і присвятила його воїнам-добровольцям української армії.

Дитяче личко сльози вмили…

Чому так плаче? І чому така бліда?

Тому, що її тата вбили.

Тепер вона з матусею одна…

Війна страшна, кривава і жорстока

Добралася й до нас, її ніхто не ждав.

Не треба! Досить

Нам біди людської!

Я хочу жити як раніше,

В мирний час!

Зоряне небо бачити з зірками,

Польових квітів з татом назбирать,

Дивиться як тече вода ярками

І з колисковою спокійно засинать.