До 110-ї річниці гімназії відбулася реконструкція музею. Тут збережено всю історію навчального закладу: важливі документи, цікаві знімки, предмети, інсталяції. П’ять експозицій визначають основні віхи становлення і розвитку, які нерозривно пов’язані з історією міста і держави…

З моменту відкриття гімназії 1908 року тут навчалися діти заможних смілян. Перший випуск відбувся у 1914 році. Під час першої світової війни 1914 року приміщення було віддано під шпиталь.

У 1917 році школа продовжила працювати, 1919 року відбувся останній випуск гімназистів. Улітку до міста вступили денікінці, у приміщенні розмістились штаб і комендатура гарнізону, потім – шпиталь для червоноармійців.

1920 року ухвалено декрет про організацію єдиної трудової семирічної школи, за два роки вона перейшла у відомство Південно-Західної залізниці під №33, а вже за рік стала Смілянською залізничною школою №39. Учитель фізики Іван Касьянович Іщенко створив та укомплектував кабінет фізики, сконструював з учнями радіоприймач. Робітники і селяни з навколишніх сіл сходились до школи слухати радіопередачі, дивитися на той час новинку – діафільми.

1930 рік. Організовано хорову капелу, яка згодом посіла перше місце на республіканському огляді.

1934 рік. З ініціативи директора школи О.Г.Цибка та викладача історії В.І.Лана почала виходити перша в Україні шкільна друкована газета.

Під час Другої світової війни німецькі окупанти викинули шкільне майно й устаткування фізкабінету на подвір’я. Переніс прилади до свого дому та зберіг їх учитель фізики В.М.Муштенко. У приміщенні гімназії розмістився штаб концентраційного табору для військовополонених. На будівлі залишився напис “KL” і номер.

Восени 1941 року зародилась підпільна молодіжна група, яку очолив Юрій Канарський (випускник школи 1938 року). До активу увійшли Н.Фастовський, О.Міщенко,  П.Атамановський, Н.Забеліна та інші. Група налагодила зв’язок з іншими підпільниками. Вони розповсюджували антифашистські листівки, звільняли військовополонених, організовували диверсії на залізниці. 22 серпня 1942 року підпільників заарештовано, у жовтні – страчено. Після визволення міста на даху школи піднято Прапор Перемоги, у приміщенні розгорнуто  евакогоспіталь.

У 1949 році учні посадили шкільний фруктовий сад.

1965 року школі присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Василя Трохимовича Сенатора.

1989 рік. Відкрито шкільний музей. 2001 року Міністерством освіти і науки України йому присвоєно звання «Зразковий».

В експозиції сучасності – досягнення гімназії. Окрему кімнату присвячено подвигу в ім’я миру і незалежності.

1 вересня оновлений музей  продовжить свою культурно-освітню, науково-дослідну, виховну та інформаційну місію.

Ласкаво просимо на незвичайний урок історії!

Л.М.Бойчук, заступник директора з НВР