Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. На сьогоднішній день сказ реєструється у 113 країнах світу, ця хвороба характеризується гострим перебігом, ознаками поліенцефаломієліту, за відсутності вчасного лікування абсолютною смертністю, через це щорічно гине понад 55 тисяч людей і більше 1 млн. тварин.

На сьогоднішній день ситуація щодо сказу залишається складною, оскільки сказ відноситься до захворювань, які не мають кордонів. Епізоотична ситуація щодо сказу в Черкаській області має ряд особливостей. Зокрема, це еволюція епізоотії як природно-вогнищевого, так і «міського» типу. У першому випадку резервуаром і джерелом збудника інфекції є дикі хижаки – лисиці, єнотовидні собаки і т.д.

«Міський» (антропоургічний) тип сказу в області еволюціонує за рахунок неконтрольованого збільшення чисельності бродячих і безпритульних собак і котів. Це зумовлено відсутністю чіткої нормативно-правової бази щодо розведення та утримання цих тварин, адміністративної та юридичної відповідальності їхніх власників, особливо у приміських зонах та сільській місцевості. Всі бродячі тварини на сьогодні є потенційними носіями вірусу сказу. 

Проблемним є і процес синантропізації лисиці, тобто наближення її популяції до населених пунктів, що сприяє контакту з безпритульними та бродячими собаками і котами. Неконтрольоване розмноження цих тварин, відсутність для них системи притулків ускладнюють епізоотичну ситуацію щодо сказу. 

Найбільш сталою ознакою сказу є зміна поведінки хворої тварини: вона стає чи надто обережною та лагідною (тиха форма сказу), чи надто сміливою та агресивною (буйна форма). У неї спостерігаються проблеми з ковтанням (не п’є воду – «водобоязкість», створює вигляд, що «подавилася» їжею: корови – буряком, а собаки та кішки – кісточкою, спостерігається постійна слинотеча). У хворих тварин (особливо ВРХ, свиней, собак та кішок) часто спотворюється апетит – вони намагаються їсти незвичайну їжу та неїстівні предмети; інстинкт самозбереження штовхає їх на «пошуки рятувального зілля» (особливо мисливських собак).

Як і раніше, найбільший відсоток хворих  тварин займають лисиці -36 %,  коти – 26%, собаки – 23 %, с/г тварини – 11, інші дикі – 4%.

Домашні тварини складають 59%. Більшість собак та котів вакциновані, хоча, на жаль, охопити все поголів’я щепленням дуже складно.

З метою обмеження поширення сказу в м. Смілі Державною ветеринарною службою здійснюється комплекс  ветеринарно-санітарних заходів,  що включає системну парентеральну імунізацію домашніх тварин.       Одним з найголовніших заходів профілактики сказу є імунізація тварин.

Парентеральна імунізація (вакцинація) домашніх тварин включає  обов’язкову імунізацію  всього поголів’я собак та котів, починаючи з 3 місячного віку 1 раз на рік.

З метою проведення профілактичних щеплень або, в разі виявлення неадекватної поведінки у домашніх тварин, негайно ізолюйте тварину, викличте ветеринарних фахівців звертаючись у Смілянську міську державну лікарню ветеринарної медицини за телефоном 2-03-63 або за адресою вул. Трипільська,110 СМДЛВМ, інформує провідний фахівець відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Смілянського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області Ю.Р. Новіков.