У день, коли мешканці Сміли відзначають річницю визволення рідного міста від нацистських загарбників, колегіанти 9-А класу почули про події Великої Вітчизняної війни з перших уст.
Як згадує ветеран праці, колишній учитель школи №3 Лідія Михайлівна Карпань, 29 січня було справді довгоочікуваною датою для усіх. Коли розпочалась війна, пенсіонерка була першокласницею, тож жахливі події тих часів затьмарили її дитинство сумними спогадами…

Найстрашнішою згадкою стала переправа через черкаський міст і далечезна дорога до Середньої Азії. Мама Лідії Михайлівни зрушила з місця проживання з сімома дітьми та ще двома сирітками. «А ми в отакому горі на підводі, зробили таке шатро циганське і в ньому їхали з Ротмистрівки і аж до Черкас. Комфортних умов, звісно ж, не було, доводилось натягувати цупку тканину, аби сховатись від дощу. Переїжджаючи міст, серця дітей хололи: за кілька метрів від мосту падали бомби», – згадувала Лідія Михайлівна. Після переправи дорога на підводі тяглась ще три місяці.

Після цього з’явилась можливість сісти у вагон «товарняка». Але й тоді не обійшлось без скрути. Мама Лідії Михайлівни вибігла на зупинці за їжею для дітей і не встигла до відправлення. П’ять діб діти перебували без матері. Найжахливішим було те, що не залишилось їжі для найменшого з них. Але діти вижили, піклуючись один про одного. Діставшись Середньої Азії, сім’я прожила там близько року.

Про визволення рідного міста Сміли Лідія Михайлівна згадує зі справжньою гордістю за українських військових. Наступали нацисти дорогою до Черкас. Процес вигнання ворога зайняв 30 днів, тобто один місяць, за словами оповідачки. Зі Сміли на оборону вирушило шість тисяч мешканців. В армію йшли за покликом душі навіть підлітки 15-16 років, збільшуючи собі вік.

Лідія Михайлівна повідала і про те, що доглядає могилу полеглим невідомим солдатам. Та у часи свого вчителювання завжди навчала шанобливому ставленню до всіх тих юнаків, які, прагнучи мирного життя для інших, віддали своє.

Ми вдячні Лідії Михайлівні за змістовну розповідь і цікаву зустріч. Адже тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього.

Дарина Яблонська,

учениця 9-А класу школи №3-колегіуму