У рідному селі Куцівці,
Біля ставка, на Реп’яхівці,
Стояла хата на горбочку,
Мов та дівчина у віночку.

А в тій хатині чеберяло
Моє дитинство босоноге.
В матусиних казках шукало
Ряденцем вислану дорогу.

Там біля хати у садочку,
Я слухав пісню солов’їну.
Пішов у вишитій сорочці,
Нести хреста за Україну.

Я божевільним був – для влади.
Я став вигнанцем на чужині.
Своїй любові я не зрадив,
Куцівці рідній, Батьківщині.

У мріях бачив я хатину,
Старих батьків біля порога.
Із чужини душа полине
Посповідатися до Бога.

Тут за Рудою на горбочку
Душею я навік спочину,
Де у вишневому садочку
Мою зарили пуповину.
9. 09. 2013.
Сергій Мошенський