Його баритон, яскрава зовнішність і високий зріст обумовили театральне амплуа – «герой». Стрімкій кар’єрі оперного співака передували навчання в Одеській консерваторії, Богуславському гуманітарному коледжі, Смілянській школі мистецтв і, власне, походження з музичної династії. В’ячеслав Хавренок навідався в гімназію, де не лише отримав освіту, а й пройшов свій найперший етап становлення як особистість, співак і музикант.

Народився Славко в сім’ї професійних музикантів Євгена та Людмили Хавренків, тож із перших років свого життя він поринув у світ музики. Чотирирічним уперше вийшов на сцену у складі дитячого фольклорного ансамблю. У 1993 році пішов одразу у два перших класи: гімназії та школи мистецтв по класу скрипки. На той час батьки створили у гімназії вокальный ансамбль «Зернятко», де він почав виступати солістом-вокалістом, виховуючись на кращих зразках українського фольклору та отримуючи велику концертну практику. Ансамбль отримав званння «зразковий», потім «народний». Всі одинадцать років навчання у гімназії Славко разом із старшим братом Костею гастролювали всією Україною, виступали на кращих сценах столиці: Національної опери і Національного палацу культури «Україна».
Родина Хавренків увійшла до складу тридцяти талановитих сімей України, про які у Києві було видано яскравий альманах «Українська родина». А народні колективи «Зернятко» і «Дивоцвіт», якими керували батьки, неодноразові лауреати багатьох конкурсів і фестивалів, про що свідчать численні нагороди, публікації, записи на радіо і телебаченні. В’ячеслав серед учнів школи мистецтв відрізнявся тонким почуттям музики і незабаром отримав запрошення стати солістом міського ансамблю скрипалів. Брав участь і неодноразово був призером дитячих конкурсів на міському та обласному рівні.
Після закінчення школи вступив до Богуславського гуманітарного коледжу на музично-педагогічне відділення, де отримав різнобічний і комплексний розвиток своїх здібностей: співав у народній хоровій капелі ім. Кошиця, грав на скрипці у вокально-інструментальному ансамблі «Співаночки» і в оркестровій групі народної капели бандуристок «Богуславка», у духовому оркестрі грав на ударних. З однодумцями створив рок-групу «Реліквія», для участі в якій навчився грати на бас-гітарі. Колектив багато концертував, записався на студії Міністерства культури і туризму України.
Викладачі коледжу виявили у В’ячеслава здібності з академічного вокалу, а хлопець відкрив для себе новий жанр у мистецтві – оперу. Тож незабаром став студентом вокального відділення Одеської консерваторії. Брав участь у постановках опер студентів-випускників. Паралельно відточував майстерність гри на скрипці та сопілці в етно-джаз бенді «СУЗІР’Я».
Гімназистам було цікаво поспілкуватися з артистом, який ще недавно ходив тими самими шкільними коридорами, співав на маленькій сцені разом зі своїми однокласниками. Тепер його обличчя не сходить із театральних афіш, режисери пропонують цікаві партії, менеджери – закордонні контракти, а прихильники стають у чергу за автографами. Гість розповів про будні артиста, про величезну працю і бажання творити. Якийсь час В’ячеславу довелося жити на два міста: стаціонарно навчатися в Одесі й працювати у миколаївському театрі. Він співає кількома мовами, в тому числі англійською та італійською, за дві доби здатен вивчити музичний твір корейською, адже зараз за контрактом працює у Південній Кореї.
Під час зустрічі гімназисти передивилися багато світлин і відеофрагментів із театральних постановок. Найбільше вразила арія Містера Ікс у виконанні В’ячеслава та єврейські мелодії його чарівної скрипки. На запитання про подальші плани відповів, що постійно експериментує зі звуком, робить несподівані аранжування відомих творів, міксує жанри, поповнює репертуар ефектними творами. І все це для того, щоб дарувати своїм прихильникам радість. Після зустрічі учні вишикувалися за автографами до Містера Ікс – В’ячеслава Хавренка.
Світлана Остапова