26 листопада 2016 року. Пройшло 83 роки з моменту натрагічнішої сторінки в історії людства – Голодомору в Україні 32-33 років. Двадцять перше століття, в аудиторії Смілянського коледжу харчових технологій сидять правнуки покоління, яке пережило страшний Голодомор, але в більшості своїй юнаки і дівчата про страшні події знають не з розповідей близьких і рідних, а зі сторінок підручників історії, з інформації, яка на сьогодні розповсюджується в суспільстві.
Отець Богдан відслужив поминальну панахиду за невинно убієнних голодом, а потім звернувся до присутніх зі словами християнської мудрості, застерігаючи молоде покоління від втрати духовності і закликаючи берегти в чистоті собори душ своїх.
Баштан Тамара Анатоліївна, медична сестра коледжу, розповіла про страшні фізіологічні та психологічні зміни, до яких призводить голод.
Петрушивець Лариса Василівна, лектор-екскурсовод Смілянського краєзнавчого музею, розповіла про Смілянщину тих страшних років. У розповіді також звучали страшні цифри жнив 32-33, жнив, які косили людські життя в місті та навколишніх селах, сотні, тисячі смілян в муках помирали. Лариса Василівна також презентувала експонати краєзнавчого музею: ручні жорна зі жменькою пшениці, газети того часу, Книгу пам’яті, запросила присутніх відвідати музей та ознайомитися з усією експозицією.
Решетняк Валентин Федорович, викладач історії коледжу, вразив присутніх невідомими широкому загалу фактами та чіткими, влучними, як вистріли, висновками, своїм баченням тих подій, та причин, які призвели до трагедії.
Василишин Степан Мефодійович, член Спілки дослідників голодомору на Смілянщині, пережив голод 45-46 років, а про голод 32-33 знає з розповідей людей, які вижили. Студенти слухали і усвідомлювали, що ніякі жахи сучасних фільмів- жахів та віртуальних ігор про монстрів не йдуть в порівняння з тими жахами, адже то була страшна, невідворотна реальність.
Писаренко Юлія, студентка третього курсу спеціальності «Виробництво хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчоконцентратів», здивувала присутніх тим, що хлібина на столі не магазинна, а творіння студентських рук. Зі знанням справи Юлія ознайомила присутніх з хлібопекарським процесом. У кінці своєї розповіді як і всі гості, побажала, щоб у кожній сім’ї завжди був хліб і до хліба, та ніколи не повторилася трагедія 1932-1933 років.

Прес-центр СКХТ