Незабутні сім днів у Польщі, у мальовничому селищі Кшижові, провели учні Смілянського природничо-математичного ліцею. «Для європейського порозуміння» – саме в такому польсько-німецько–українському проекті взяли участь Ірина Кисіль, Валерія Касюкевичус, Олександра Черненко, Владислава Лупина, Дар’я Гречана, Дмитро Чубін, Тетяна Вергелес, Інна Задорська, Анастасія Мельник, Владислава Осадча, Олексій Поправко та Богдана Борікова разом із учителями англійської мови Т. Є. Ярмиш та української мови та літератури Т. В. Береговенко.
Спочатку юні українці трішки хвилювалися, та дарма! Знайомство із польськими та німецькими друзями відбулося в ігровій формі: усі одночасно і працювали, і відпочивали, а спілкування, до речі, відбувалося англійською мовою! Усі зрозуміли, що весело і цікаво можна провести час з людьми, з якими ти поки що мало знайомий. Господарі вітали українських та німецьких представиків надзвичайно доброзичливо, гостинно.
Щодня робота відбувалася в інтернаціональних групах, які складалися із українців, поляків та німців. Кожному приємно було відчувати, що ти потрібен і твою роботу гідно оцінюють. Підлітки малювали карти своїх держав; за допомогою маркерів, олівців, кольорової крейди, вирізок із журналів, власних малюнків та підписів треба було на найкращому рівні презентуавти свою країну. Вийшло просто чудово: дехто навіть забрав ці карти на згадку. Слід зазначити, що у поляків та німців досить оригінальне уявлення про сучасну Україну, пов’язане з такими образами: Клічко, жовте і блакитне, конфлікт із Росією, Крим, Порошенко, Донецьк. А також з питаннями: «Ви хочете в Росію чи в Євросоюз, як живете в умовах конфлікту з Росією, чий тепер Крим?» Тобто знають про нас те, що пов’язане із сучасною політичною ситуацією нашої держави, а не щось інше, на жаль.
Особливо запам’яталася міжнародна вечірка – презентація свого навчального закладу, міста, регіону. Ліцеїсти вирішили прийти у вишиванках та провести вікторину про Україну з елементарними запитаннями: столиця, найбільша річка, населення. За правильні відповіді польських та німецьких друзів частували смачними шоколадками з українською символікою. Відзначилися своїми талантами Дмитро Чубін як автор та виконавець українського репу, танцівниця Ірина Кисіль, а також наші англомовні ведучі – Влада Осадча та Олексій Поправко. Польська делегація виявила неабияку креативність: вони навіть почастували усіх своїми національними стравами – це «пірогі», тобто вареники, шніцель та капуста, засмажена з ковбасками. Не обійшлося і без подарунків – гості отримали блокноти, ручки, значки від гімназії з міста Лежно. Далі почалися «імпрези», тобто розваги – усі навчилися танцювати польку, отримали максимум задоволення. Далі – сучасні танці, усі рухалися в ритм, усі раділи.
Будь – яка подорож, та ще й далека, – це різні емоції. Але справжнім випробуванням для підлітків з трьох країн стала екскурсія до меморіального комплексу концтабору Гросс Розен. Там під час Другої світової війни загинуло безліч безневинних людей. Коли під’їхали до цього місця, усі були дуже схвильовані і налякані. Погода була жахливою: дув холодний вітер, який пронизував усіх до кісток. Це ще більше підсилювало розуміння трагедії нещасних в’язнів концтабору. Ознайомилися з виставкою, присвяченою історії та існуванню табору, у декого лише від побачених фотографій та окремих речей ужитку й катування на очах виступали сльози, потім переглянули фільм, знятий за спогадами тих небагатьох в’язнів, яким пощастило вижити. Душа сповнилася відчуттям болю, смутку, сльози так і лилися. Усі поринули в жахливу атмосферу, в страхітливу історію періоду Другої світової війни. Екскурсію для польської та української групи проводила дуже компетентна співробітниця музею польською мовою. Але ми, українська група, розуміли усе до дрібниць. Почули, як знущалися над людьми, тримали їх у жахливих умовах. У стінах відновлених бараків і досі панує страх та гнітюча атмосфера. Та й що означає побачити в оригіналі крематорій і майдан для страти в’язнів або відвідати каменоломню, де до нелюдського знесилення працювали заморені голодом і холодом нещасні люди різних національностей, серед яких були не лише поляки, євреї, росіяни й українці, а й німці.
Пізніше відбулося колективне обговорення поїздки до Гросс Розену, висловлення емоцій: підлітки із польської, української та німецької групи ще довго не могли прийти до тями після відвідання концтабору. Як колись могли так звані «люди» чинити звірства, як могли додуматися і дійти до такого! Робота в інтернаціональних групах продовжилася: треба було заплющити очі, задуматися і висловити свої думки з цього приводу, зрозуміло ж англійською. І ось результат: страх, нелюдськість, біль, несправедливість, жорстокість, співчуття, пам’ять… Це змусило замислитися, яку дорогу ціну має життя кожної людини, і зараз ми живемо у просто чудових умовах, хоча часто цього не цінуємо.
Не зітреться з пам’яті і цікавий візит до Вроцлава, де довелося добряче понишпорити по закутках центральної площі та по вулицях, що прилягають до неї. Адже треба було знайти скульптури маленьких гномів, їх сфотографувати, тобто на учасників чекало ще одне завдання – квест, яке виявилося досить складним. Не всі справилися на відмінно, деякі інтернаціональні групи так і не знайшли тих усіх гномів, мабуть, вони від них ховалися…
А скільки радощів було від вільного часу, який усі використали на шопінг, в основному придбали смачні польські солодощі. Цей день і скорботи, і радості залишився в пам’яті назавжди.
Організатори тренінгу уміло чергували складні психологічні завдання з розвагами. І ось – поїздка з Кшижової до невеличкого, але старовинного містечка Свідниці. Їхали залізницею дуже комфортабельним потягом, який нагадував наш «Інтерсіті», але у ньому був лише… один вагон, але який охайний, упорядкований і зручний. Там так чисто, що навіть на східцях можна сидіти!
Нарешті старовинні вулички, будинки і дороги, покриті бруківкою. Усі піднялися на ратушу, усього подолали 239 сходинок, і з висоти пташиного польоту оглядали панораму давнього міста та його околиць, усе розкинулося перед нами як на долоні. Потім дуже пізнавальний візит до Церкви Миру, яка має незвичайне призначення та історію. А далі – улюблений усіма групами, та й учителями, вільний час, і найкращий для підлітків здобуток – смачнющі солодощі з особливої крамниці – «Майстерні цукерок», де їх і виготовляють, і продають. Усе це ми й побачили на власні очі та придбали гостинці для наших рідних.
Поверталися у Кшижову усі, як до себе додому. А з настанням сутінок вирушили на галявину біля річки, щоб посидіти, пограти, поспілкуватися біля нічного багаття. Підлітки смажили хліб, сосиски, машмеллоу, тобто спеціальний зефір. Як завжди, улюблена гра у волейбол. Дівчата із польської групи затіяли нескінченні розваги з іграми, танцями, голосними піснями, приказками, в основному англійською мовою. Хто бажав, то настрибався і наспівався до несхочу! Під час рухових ігор, які просто захоплювали, всі здружилися ще більше, кожна проведена разом хвилина здавалась неймовірно чудовою.
Окремо слід розповісти про саме селище Кшижову, що в перекладі з польської означає «хрест». Адже всі учасники проекту оселилися у великому маєтку з усіма відповідними атрибутами – палацом, різними господарськими будівлями, спорудами різноманітного призначення. Дуже незвичайні назви цих будівель: Сторожка, Пральня, Возовня, Палац, Будинок садівника, Стайня, Корівник, Сінник, Зерносховище, Будинок на пагорбі. 150 років тому це був маєток графа фон Мольтке, фельдмаршала німецької армії, який вважається одним із засновників Німецької імперії. А його нащадок, Хельмут Джеймс фон Мольтке, став одним із засновників Руху опору проти нацизму, так званого Кола із Кшижової, під час Другої світової війни. Аристократ із німецької родини відразу усвідомив, що Гітлер і його режим – це страшне зло, якому треба і необхідно чинити опір. Бажав зробити устрій тогочасної Німеччини демократичним, за що і поплатився – був страчений 1945 року гітлерівцями як бунтівник. Усіх зворушила історія життя і боротьби цього мужнього чоловіка. Усі замислилися над вічними цінностями життя – добром, боротьбою за справедливість. Завершальна екскурсія була до виставки під відкритим небом «Відвага і поєднання». Адже саме тут, у Кшижовій 1989 року відбулася зустріч німецького канцлера Гельмута Коля і першого демократичного президента Польщі Тадеуша Мазовецького. Мета – збереження пам’яті про історію та подолання образ між польським і німецьким народами. Як подолати душевну травму і об’єднатися у дружбі після страшних подій Другої світової війни, як подолати ворожнечу? Німці відчувають почуття провини і вимолюють прощення, а поляки мають подолати почуття образи і пробачити за звірства. З кінця вісімдесятих у цьому історичному селищі утворилася унікальна організація «Фонд Кшижова для європейського порозуміння», де нині відбуваються зустрічі молоді з різних країн світу, це місце подолання ворожнечі, стереотипів, місце для творчості, діалогу. У 2014 році відкрилася нова виставка, на офіційне відкриття якої приїжджала канцлер Німеччини Ангела Меркель і прем’єр – міністр Польщі Єва Копач.
Дуже не хотілося усім учасникам проекту від’їжджати із гостинної Кшижової, не хотілося розставатися з новими чудовими друзями. От би повернутися сюди знову! Адже кожен день приносив учасникам проекту масу задоволення та радості. І дуже хочеться, щоб наші нові друзі приїхали і до нас, в Україну.
Тетяна Береговенко – учитель української мови, учасниця проекту