Серед найголовніших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є злочин, який має багато назв – «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людьми».
Торгівля людьми є однією з галузей кримінального бізнесу, що розвивається найбільш стрімкими темпами в світі. Торгівля людьми дає мільйонні прибутки і поступово витісняє торгівлю зброєю та наркотиками У цій індустрії домінують добре організовані кримінальні синдикати, одержані прибутки йдуть на фінансування інших різновидів злочинної діяльності, в тому числі торгівлі наркотиками та зброєю.
За оцінками експертів у світі щороку від двох до чотирьох мільйонів осіб стають жертвами торгівлі людьми. Особливо це стосується жінок та дітей. Отже, для когось це – “великий бізнес”, а для когось – це крах надій і сподівань на краще майбутнє.
Наша держава – це країна, з якої, як правило, здійснюється експорт “живого товару” на світові “ринки” – в Туреччину, Італію, Польщу, Іспанію, Німеччину, країни колишньої Югославії, Угорщину, Чехію, Грецію, Російську Федерацію, Об’єднані Арабські Емірати, Ізраїль, Сполучені Штати Америки та інші країни.
Торгівля людьми в Україні з’явилася як наслідок зростання безробіття, зменшення асигнувань на програми соціального захисту, зубожіння населення. Низький рівень доходів штовхає громадян України на пошуки роботи за кордоном навіть без знання мови і правових знань, без кваліфікації, на нелегальних умовах, що водночас зумовлює їх перехід до груп ризику.
Торгівля людьми становить значну суспільну небезпеку. Негативний вплив на суспільство цього явища полягає у зруйнуванні суспільної моралі, формуванні моральної деградації та відчуженості особистості, втрати родинних зв’язків, небезпечному «звиканні» громадської свідомості до негативного явища, поширенні депресивних синдромів та суіцидальних тенденцій, зростанні агресивності та жорстокості, поширенні венеричних захворювань, СНІДу. Крім того, торгівля жінками сприяє знищенню генофонду нації. В останні роки
спостерігається поширення такого явища, як торгівля дітьми, з метою їх використання для примусової праці, жебракування, сексуальної експлуатації, поширення наркотиків та інших форм злочинної діяльності.
За неофіційними даними, майже 4 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально, більшість з яких виїжджає за туристичними чи приватними візами, працює без необхідних документів, що негативно впливає на їх правовий захист і стає причиною потрапляння у сферу інтересів торговців людьми.
Тому завданням загальнодержавного значення є боротьба з цим явищем, захист українських громадян за кордоном. Ефективно протидіяти зазначеному явищу можна лише при використанні системного підходу, за умов координованої діяльності всіх зацікавлених сторін – державних установ, недержавних організацій, органів соціального захисту, правових, законодавчих та міграційних.
З нагоди Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми* Міжнародна організація з міграції (МОМ) оприлюднила нові соціологічні дані щодо загроз неврегульованої міграції та торгівлі людьми в Україні.
За результатами репрезентативного опитування населення**, здійсненого на замовлення МОМ компанією GfK Ukraine за фінансування Міністерства закордонних справ Королівства Норвегія, частка тих, хто працює за кордоном неофіційно, зросла з 28% станом на 2011 р. до майже 41% від усіх українців, які працювали за кордоном на момент цьогорічного опитування.
Більше того, 21% потенційних трудових мігрантів з України, значну частину з яких складають чоловіки із західних областей, погодилися би заради роботи в іншій країні перетнути кордон нелегально, працювати під замком або віддати свій паспорт працедавцю; чотири роки тому ця група ризику становила 14% від загальної кількості потенційних трудових мігрантів.

«Це тривожна тенденція, – зазначила під час прес-конференції, де були презентовані результати опитування, пані Наталя Федорович, директор Департаменту сімейної, ґендерної політики та протидії торгівлі людьми Міністерства соціальної політики України. – Дані опитування підтверджують нові виклики, що постають перед нами сьогодні, а отже попереду багато роботи. І це не тільки виявлення жертв торгівлі людьми, а, перш за все, попередження цього злочину в умовах збільшення загроз, що пов’язані з торгівлею людьми всередині країни та за її межами. Міністерство намагається зробити все можливе, аби убезпечити наших громадян від потрапляння до ситуацій торгівлі людьми.

Дані зазначеного опитування також свідчать про те, що 8% українців, тобто три мільйони осіб, планують знайти роботу за кордоном у найближчому майбутньому. Чоловіків серед них приблизно вдвічі більше, ніж жінок. 34% опитаних не мають нічого проти працевлаштування за кордоном, але ще предметно не думали про це. Одночасно відсоток українців, які не розглядають можливості поїхати на заробітки за кордон, скоротився з 55% за даними 2011 р. до 44% сьогодні.

Що стосується основних країн призначення трудової міграції, привабливість Росії скоротилася в останні роки: якщо у 2011 році її розглядали 18% охочих працювати за кордоном, то тепер таких 12%. Водночас, привабливість Польщі зросла з 7% 2006 року, коли було здійснено перше аналогічне дослідження, до 30% сьогодні. Лідерство в рейтингу привабливості з Польщею поділяє Німеччина, на третьому місці – Італія, де хочуть працювати 19% потенційних трудових мігрантів з України; за ними йдуть США (15%), Велика Британія та Росія (12%), Канада і Чехія (11%).

Із вересня 2012 р. по червень 2015 р. Міністерство соціальної політики України встановило статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, 94-м особам, які на разі отримують допомогу від місцевих державних структур та громадських організацій. За перші шість місяців цього року органами внутрішніх справ України відкрито 92 кримінальних провадження щодо злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми.
*Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році з метою «підвищення обізнаності щодо стану жертв торгівлі людьми та заохочувати і захищати їхні права». Більше інформації тут: http://www.un.org/ru/events/humantrafficking/
**Вибірка дослідження, здійсненого у лютому-березні цього року, становила 2087 респондентів і є репрезентативною для населення віком 15+ за регіоном, типом поселення, віком та статтю. Дослідження було здійснено на контрольованій Урядом території України, частку населення східного та південного макрорегіонів було збільшено, аби компенсувати території, які не увійшли до вибірки.
ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО СИСТЕМИ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми; який відповідає за формування та реалізацію державної політики у сфері протидії торгівлі людьми, викорінення передумов торгівлі людьми, зокрема щодо попередження насильства в сім’ї та дискримінації за ознакою статі, підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі людьми, координацію та контроль за діяльністю закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми тощо є Міністерство соціальної політики України.

На виконання Закону України „Про протидію торгівлі людьми”, прийнятого у 2011 році створена система протидії торгівлі людьми та надання допомоги постраждалим особам:
• діє Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2015 року;
• затверджено порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;
• затверджено порядок виплати одноразової матеріальної допомоги постраждалим особам;
• затверджено стандарти надання послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми, методичні рекомендації для державних службовців, які працюють з постраждалими;
• затверджено програму навчання спеціалістів, які працюють у сфері протидії торгівлі людьми;
• затверджено методичні рекомендації щодо надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми для використання в роботі державних службовців;
• в структурі Міністерства внутрішніх справ діє окремий підрозділ – Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми;
• в кожній місцевій державній адміністрації визначено структурний підрозділ, відповідальний за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
• в усіх регіонах діють місцеві координаційні ради з питань протидії торгівлі людьми;
• налагоджена тісна співпраця з міжнародними та громадськими організаціями, які працюють у цій сфері.

Станом на 22.07.2015 Міністерством соціальної політики України 94 громадянам встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, серед яких 88 – громадяни України і 6 іноземців (громадяни Пакистану, Молдови та Російської Федерації). За статтю – 39 чоловіків, 39 жінок і 16 дітей. За видами експлуатації: 42 випадки – трудова експлуатація, 24 випадки – сексуальна, 19 випадків – залучення до жебракування, 4 випадки – змішана експлуатація, 3 випадки – вилучення органів, 2 випадки – продаж малолітньої дитини.
Країни призначення (експлуатації): Україна – 37 випадків, Російська Федерація – 37 випадків, Турецька Республіка – 6 випадків, Республіка Польща – 5 випадків, Республіка Молдова – 2 випадки, Республіка Азербайджан – 2 випадки, Держава Ізраїль – 2 випадок, Республіка Сербія – 1 випадок, Грецька Республіка – 1 випадок, Федеративна Республіка Німеччина – 1 випадок.
Вид торгівлі людьми: внутрішня (всередині країни) – 31 випадок, міжнаціональна (транскордонна) – 63 випадок.
У 2014 році центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, дипломатичними установами України за кордоном у співпраці з громадськими організаціями надано допомогу 55 особам, які постраждали від торгівлі людьми (та не виявили бажання отримати статус).
Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми”, особи, які постраждали від торгівлі людьми у разі потреби можуть отримати комплексну психологічну, соціально-педагогічну, соціально-медичну, юридичну, інформаційну, допомогу у працевлаштуванні та перекваліфікації та інші види допомоги в одному з діючої мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді або центрів соціально-психологічної допомоги.
Положеннями затвердженого Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 417) передбачено, що особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, може подати до місцевої державної адміністрації за місцем перебування заяву про встановлення відповідного статусу. За результатами розгляду заяви та інших матеріалів справи, Міністерство соціальної політики України приймає рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. У разі прийняття рішення про відмову у встановленні статусу, таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є основним виконавцем заходів з надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, на які покладені функції з здійснення оцінки потреб постраждалої особи, розробки плану її реабілітації, координації та контролю за його виконанням. Також допомогу постраждалі особи можуть отримати в територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Діти, які постраждали від торгівлі людьми можуть бути влаштовані до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей з метою тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.
Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі
людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на
безоплатне одержання:
1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі
відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від
торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності
може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації,
зокрема у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у
кримінальному процесі;
4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб,
які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.
Іноземець та особа без громадянства, якій встановлено статус особи,
яка постраждала від торгівлі людьми на території України, крім
передбачених частиною першою цієї статті прав, має також право на:
1) безоплатне отримання послуг перекладача;
2) тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців, який
може бути продовжено у разі необхідності, зокрема у зв’язку з їхньою
участю в якості постраждалих або свідків у кримінальному процесі;
3) постійне проживання на території України в порядку, встановленому законодавством.
Довідка про статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є
підставою для реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції за місцем проживання особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
Особа, яка постраждала від торгівлі людьми на території України та
громадяни України, які постраждали від торгівлі людьми на території
іншої держави мають однакові права.
Надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не залежить від:
1) звернення такої особи до правоохоронних органів та її участі у кримінальному процесі;
2) наявності у такої особи документа, що посвідчує особу.
Відповідальним органом у м.Сміла за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є відділ у справах сім’ї та молоді, фізичної культури і спорту управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради. З метою попередження випадків торгівлі людьми (дітьми), роз’яснення прав при пошуку роботи за кордоном, роз’яснення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, працівниками відділу проводиться інформаційно-просвітницька робота під час зустрічей зі шкільною та студентської молоддю міста, розповсюджується тематична промо-продукція .
Відділ у справах сім’ї та молоді, фізичної культури і спорту управління освіти, молоді та спорту