На Черкащині триває обговорення резонансної теми про об’єднання територіальних громад. Здавалося б, добра ідея об’єднання, яка мала б полегшити життя селян та зробити громади заможнішими, на практиці має багато вузьких місць. Уряд, в свою чергу, не поспішає вносити зміни й вдосконалювати своє дітище. Хоча відповідний закон Президент України Петро Порошенко вже підписав.
Депутат обласної ради Наталія Старікова, екс-голова ГО «Об’єднання територіальних громад», а нині – голова Черкаської регіональної організації Аграрної партії України, вже неодноразово спілкувалася на тему об’єднання громад з сільськими та селищними головами, було проведено обласний форум, а пропозиції – систематизовані й направлені до Кабінету Міністрів України. Проте, поки що віз і нині там…
– Я, як депутат обласної ради, підтверджую, що ми неодноразово зверталися до уряду та Верховної Ради з готовими пропозиціями і напрацюваннями щодо земельних та податкових питань. Влада просто ігнорує подібні звернення, що призводить до загострення ситуації навколо запропонованих реформ й ускладнює можливість їх реалізовувати, – стверджує Наталія Володимирівна. – Сьогодні ухвалено закони, за якими не можна працювати. І об’єднання громад не єдиний приклад недолугого законодавства. Як, наприклад, цього року сіяти, якщо досі відсутній механізм використання коштів? На це запитання має відповісти держава. Але, здається, вона або не зацікавлена у якнайшвидшому реформуванні країни, або, навпаки, навмисне створює перепони.
Велика кількість недолугостей та відсутність реакції з боку керівництва країни призвели до того, що сьогодні ідею об’єднання територіальних громад підтримує менше половини жителів селищ і сіл. Думки з приводу «об’єднуватися – не об’єднуватися» – кардинально полярні: одні – підтримують і вірять в цю ідею, інші – налаштовані песимістично.
Так, відсутність реакції влади на пропозиції до законодавчих змін, ініційованих знизу, обурює голову Балаклеї Олену Ковальську. Хоча саму ідею об’єднання вона підтримує.
– У мене дуже велика громада. У Смілянському районі ні в кого немає такого господарства, як у нас: 4 школи, 3 дитячі садки, медамбулаторія, 2 ФАПи, Будинок культури, 2 клуби, 2 бібліотеки. Але ж у мене і заправка, а тому, завдяки акцизному збору, наша громада зараз живе нормально, – розповідає очільниця сільськой громади. – Проте, якби хто виявив бажання з нами об’єднатися, то ми, звісно, не відмовили б.
Вона наводить приклади вузьких місць у фінансуванні: деякі з них просто зв’язують руки, а за інші – можна поспілкуватися з прокуратурою. Так може статися якщо, наприклад, піти на ризик і фінансувати дитячі садки із сільського бюджету.
– Сьогодні збирала директорів шкіл і дитячих садочків. Запитую, кому скільки потрібно на ремонт приміщень. Одним – 20 тисяч, другим -15, третім – 3. Зі школами зрозуміло, вони фінансуються від району, я спрямовую їм субвенцію, і вони собі там роблять. А на свої дитячі садочки я не можу кошти дати, бо це незаконно, адже фінансування дошкільних закладів – тільки з міжбюджетних трансфертів. Що мені робити? Кошти дають на півроку, а фінансування здійснюється лише на півмісяця. А далі як? Свої спрямувати за законом не маю права, – обурюється недосконалістю законодавчої бази сільська голова.
Керівник із досвідом, Олена Миколаївна вказує й на інші хибні моменти. Проте найважливіше, на її думку, заспокоїти людей, яких лякає невизначеність.
– Головною проблемою залишається земля. Людям потрібно дати впевненість, що землю не заберуть. – переконана вона. – Щоб вони могли організовувати кооперативи чи фермерські господарства. Одним словом, бути господарями на своїй землі.
Протилежної думки притримується голова села Хацьки, Черкаського району Ігор Чекаленко.
— І чинне законодавство практично не працює, а нам вже нав’язують нове, – аргументує він. – Бо ж сьогодні ми маємо ситуацію, коли закони є, а механізмів їх реалізації – немає. Держава робить все, щоб скоротити свої витрати.
Ігор Чекаленко не дуже вірить, що цього разу можна буде щось змінити. Як приклад, наводить ситуацію з землями за межами сіл.
— Раніше пропонували надати повноваження щодо вирішення питань по цих землях райдержадміністраціям, – пригадує він. – Вони вирішити їх не змогли. Чи зможе вирішити їх сільська громада, якщо передати повноваження на місця?!!
Проте наводить низку «потрібно», які, на його думку, покращать ситуацію на селі.
– Потрібно, щоб запрацював податковий кодекс, тоді кожен сільський голова бачитиме, скільки грошей надійшло до його бюджету й буде зацікавлений заробляти кошти, – говорить очільник Хацьок.
Окрім того, він переконаний, що економіку й політику потрібно розділити, а реформи проводити безвідносно до виборів.
На прикладі об’єднання територіальних громад ми бачимо, що коли зі зміною влади й запровадженням реформ життя людей не покращується, вони перестають вірити й такій владі, й таким реформам.
– Влада повинна зрозуміти, що реформи не потрібно спускати згори, – підсумовує Наталія Старікова. – Вони мають йти знизу, і влада має обговорювати їх разом із громадою.