У довічному боргу наше покоління перед ветеранами Другої світової війни, які пройшли через горнило битв. Ми не повинні, не маємо права забути те, що відбулося 70 років тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитися вільними людьми.
Учні 4 – Б класу НВК, гімназії ім. В.Т. Сенатора, є активними відвідувачами Центральної дитячої бібліотеки, школярі беруть активну участь у різноманітних масових заходах, які проходять в бібліотеці з великим ентузіазмом та дитячою щирістю четвертокласники відкликнулися на прохання свого класного керівника Антоніни Стуженко, написати листи-подяки: «Дякуємо Вам за Перемогу!»
Мірзоєв Заур
Дякуємо вам шановні ветерани за Перемогу!!! 9 травня назавжди увійшло в історію як День Перемоги у найбільшій війні. Під час якої загинуло мільйонів людей як герої. Ми щиро вдячні героям, які відвоювали для нас свободу, які ціною власного життя перемогли фашистських загарбників.
Федорець Анастасія
Мій прадід Федорець Леонтій Семенович, батько мого дідуся був військовий.
Він взяв участь у Другій світовій війні. Разом з друзями захищав нашу батьківщину від фашистських загарбників і загинув у грудні 1943 року, як невідомий солдат. Таких як він було дуже багато
Я дуже пишаюся своїм прадідом. Дякуємо Вам за перемогу!
Кузьменко Станіслав
Моїй прабабусі Левченко Натальї Костянтинівні було всього вісімнадцять років коли почалася війна.
Вона якраз закінчила медичне училище і після випускного вечора разом з подругами добровільно пішла на фронт. Я пишаюся тим, що знаходячись на фронті моя прабабуся рятувала життя пораненим солдатам, потрапивши в полон до фашистсько –німецьких загарбників їй довелося пройти через справжнє пекло. А коли їй пощастили втекти звідти вона знову пішла воювати. До кінця війни вона була в рядах захисників Вітчизни.
Зараз моїй прабабусі Наталії виповнилося дев’яносто три роки, вона з глибоким сумом і болем сприймає нашу сьогоднішню війн. І не може зрозуміти, як тодішні побратими могли стати нашими загарбниками.
Вовк Наталія
У мене був прадідусь Олександр, коли йому виповнилося 47 років почалася війна. Він брав участь у боях під Одесою та Харковом разом зі своїми побратимами дійшов навіть до Берліну. За Мужність та відвагу проявлену у боях мого прадіда нагороджували багатьма орденами та медалями. Ми пишаємося тим, що в честь нашого прадідуся стоїть пам’ятник в Одесі.
Пепчук Аліна
Коли почалася війна, мій прадід пішов воювати на фронт, там його двічі було поранено. Спочатку у ногу, а потім куля потрапила у плече правої руки. На жаль ця куля стала смертельною для мого прадідуся. Ми з моєю родиною не знаємо де він помер і де знаходиться його могила. Але ми з рідними точно знаємо, що він мужньо захищав нашу Батьківщину, рідну і єдину неньку Україну.
Маслюк Денис
70 років тому закінчилася Друга світова війна, в якій мужньо воювали наші прадіди. На жаль, багато хто з них не повернувся додому живим, а загинули смертю мужніх солдатів. Всі мої чотири прадідусі теж воювали під час Другої світової війни. Один з них, Маслюк Микола Микитович, загинув в бою в Білорусії, де і був похованим. Інші дідусі, Левченко Юхим Костевич, Іванов Тимофій Степанович, Кортань Григорій Йосипович, пройшли всю війну і на щастя повернулися додому живими. Я дуже вдячний їм за цю Перемогу. Хотілося б, щоб мир, який вони здобули зберігся навіки.
Яценко Кіріл
Дорогі ветерани, ми дякуємо вам за вашу сміливість, відвагу та почуття обов’язку. Завдячуючи вашим хоробрим серцям ми сьогодні маємо мирне небо над головою.
Дякуємо вам за те, що ви в свій час зупинили ворога та не дозволили йому топтати нашу землю. Низький вам уклін та довгих років життя.
Богуславський Іван
Мого прадіда по батьковій лінії звали Короленко Микола Антонович. Він народився 1921 році, разом зі своєю сестрою пережив голодомор. У 16 років пішов працювати на шахтах. Як мужній і хоробрий солдат пройшов всю війну, був учасником визволення Ленінграду від блокади за що його було нагороджено двома орденами: Орден Червоної зірки, орден Вітчизняної війни ІІ- ступеня, та багатьма медалями за відвагу. На жаль, свого прадідуся, я не застав в живих, тому що він помер від осколку, який застряг під його серцем. Але завдяки своєму татові і бабусі, я знаю про нього і буду завжди пам’ятати.
Філіпюк Артем
22 червня 1941 році почалася війна. Мій прадід Леонід п’ять разів був поранений під час боїв, але після лікування завжди вставав і знову йшов в бій з ворогом.
Я дуже вдячний, нашим ветеранам – героям Другої світової війни, за те, що вони так мужньо захищали нашу землю.
Боюк Світлана
Війна – це горе і страх, забрала багато мільйонів людських життів, але на щастя серед нас ще є ті хто відвоював мир для нас. За це ми, шановні ветерани вам дуже вдячні.
Коломієць Дар’я
Мій прадід по батьковій лінії Іван Синіцький, пішов воювати на фронт у 17 років. Він був розвідником. За свою мужність та відвагу він отримав багато орденів та медалей, Нажаль мені не вдалося побачити його живим. Але з розповідей рідних, я знаю, що він був гарною і хороброю людиною.
Теліженко Данієла
Коли почалася війна моєму прадіду Івану, було 17 років. Коли пішла повістка, він не задумуючись пішов воювати на фронт. Під час війни його було двічі поранено, навіть довелося побувати у полоні.
Зараз Прадідусю виповнилося вже 95 років. Я щиро дякую всім людям, які захистили наше щасливе майбутнє.