Днями відбулася презентація дослі­дження «Куцівський бурлака» само­бутнього письменника з Ротмистрівки Сергія Мошенського. У своїй праці письменник і краєзнавець розповідає про невідомі досі сторінки життя Тодося Осьмачки, про які йому пощастило дізнатися з уст сучасників відомого українця. На думку автора, книга стане цікавою і корисною перш за все для краєзнавців, школярів, студентів і всіх, хто цікавиться історією Смілянського краю та долею і творчістю Тодося Осьмачки.

Сергій Мошенський народився 27 вересня 1963 року в місті Шпола. Місцеву школу закінчив у 1981 році. Із 1984 – інвалід війни, воїн-інтернаціоналіст. У 1988 році закінчив Уманський педагогічний інститут і працював учителем початкових класів. За словами Сергія Петровича, він був єдиним чоловіком-педагогом в Україні, який у ті часи працював із молодшими школярами.
45 років письменник віддав художній самодіяльності.
– На сцені я з 5-ти років. Доводилося виступати навіть із досить знаними і відомими виконавцями, – ділиться Сергій Мошенський.

За словами поета, перші вірші почав писати, служачи в кумівському храмі «Різдва Пресвятої Богородиці» УАПЦ. Спочатку це була переважно лірика духовного змісту. Згодом з’явилися твори громадсько-патріотичного та ліричного спрямувань. А от за прозу автор узявся, можна сказати, випадково.
– 2013-го року вийшла моя збірка поезій «Дорога до Храму», – розповідає Сергій Петрович. – До неї ввійшло понад 100 поетичних творів.
Багато з них припали до душі читачам. Твори друкували в міжнародному альманасі «Склянка часу», місцевій періодиці, зокрема в «Смілянських обріях», «Смілі», «Шполяночці», «Шполянських вістях» тощо.

– Якось одного разу в «Смілянських обріях», в які я в основному подавав свою поезію на друк, порадили спробувати свої сили в прозі. Я написав замітку про своє село, про Ротмистрівку, потім написав про свого родича по материнській лінії Тодося Осьмачку. Разом із тим як активного культурного діяча мене постійно запрошували в навколишні села почитати свої вірші і поспівати пісні. Там мені вдалося познайомитися з людьми, які особисто знали Тодося Осьмачку. Я зрозумів, що просто повинен записати їхні слова. Робити це довелося надзвичайно швидко, адже ці люди вже дуже поважного віку і мають дуже слабке здоров’я. Крім того, хотілося встигнути до 120-річчя від дня народження письменника.

На жаль, світ книжка побачила лише нещодавно, тобто аж через рік після запланованого автором строку виходу. Та в цьому немає його вини. Адже все, що залежало від митця, було зроблено вчасно. Далі ж почалися перипетії з виданням і підготовкою до друку. Лише завдяки фінансовій підтримці спонсора, фермера, який орендує землю в Стецівці, вдалося надрукувати «Куцівського бурлаку».
– На мою думку, поява цього твору – важлива подія для всього нашого району, – говорить автор. – Адже в ній через призму світобачення очевидців передано не лише життя і творчість Тодося Осьмачки, це ще й жива історія Куцівки. Тут ідеться про роки голодомору, довоєнних часів та військових. Думаю, особливо актуальною книжка буде зараз, на тлі нинішніх подій, піднесення національної свідомості, патріотизму і любові до своєї рідної землі.

Владислав Бедринець

Джерело: Нова Доба