Гра супроводжує людину протягом усього життя, протягом усього існування людства. Адже, в якійсь мірі, усе наше життя – це гра. Навіть стаючи дорослими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми приміряємо на себе ту чи іншу роль. А для учня початкової школи гра – це основний вид діяльності, це засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання. Недаремно гру називають королевою дитинства.
Антон Макаренко писав: «У дитячому віці гра – це норма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу». Тому потенціал гри я широко використовую в освітньому просторі школи №3-колегіуму, бо це спосіб зробити роботу цікавою, прилучити до нелегкої «професії» учня.
Погоджуюсь із психологами, які стверджують, що гра може стати одночасно й засобом самооновлення, самовдосконалення, до того ж – й стимулятором доброго настрою.
У своїй професійній діяльності часто використовую такі види ігрової діяльності: гра – подорож, гра – змагання, гра – ярмарок, гра – аукціон, ділова гра, сюжетно – рольова гра. І мої учні із великим задоволенням беруть участь в усіх навчальних іграх, виконують різноманітні ролі, вчаться бути різними, творчими, цікавими, дружніми.
Ольга Стеценко,
вчитель початкових класів школи №3-колегіуму
Залишити відповідь