Віз Жовтень возом на базар
тітку Осінь.
Везли в горщиках туман,
в очах просинь.
Наливала по півдня
по півночі,
Щоб дісталося потроху
всім охочим.
Клен купив, розрахувавшись
жовтим листям.
А шипшина обміняла
на намисто.

Дуб відміряв жолудів
повні жмені,
Ще й насипав у фартух
і в кишені.
Журавлі зміняли пригірщ
на «курли»,
А плаксивим вербам
даром налили.
Тут і небіж Вітерець –
розбишака,
Теж підставив під туман
сіру шапку.
Тільки в горщику туману
не лишилось.
Тітка Осінь, як намисто,
зашарілась.
Вітерцеві хоч би й що…
геть гайнув з базару
В гості до її сестри,
на кутю з узваром.
Анатолій Терещенко

ГАЗЕТА “СМІЛА” від 23 жовтня