Шановні сміляни, надаємо графік відключень електроенергії по вулицях міста у зв’язку з плановими ремонтними роботами у липні 2015 року з 2.07.2015р. по 5.07.2015р.:
Постраждали через необережність водія сусіднього автомобіля
30 червня, о 09.20 год., в м. Черкаси по вул. Смілянській, водій автомобіля «Мерседес-Бенц 1933», 31-річний житель м. Черкаси, не вибравши безпечної швидкості руху та дистанції, зіткнувся з автомобілем «Фольксваген-Транспортер», яким керував 57-річний жителя м. Сміли, що зупинився попереду нього.
В наслідок пригоди пасажир автомобіля «Фольксваген», 33-річний житель м. Сміла, отримав закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку. Не госпіталізований.
Олександр Скороход «ВСЕСВІТ»
Книга, яку ви тримаєте в руках, написана саме для вас! Для того, аби почастувати чарівним напоєм із «Чаші» та провести стежками неосяжного «ВСЕСВІТУ». Повість «Чаша» – невеличка напівпоетична пригодницька історія про подорож студента-медика Максима в пошуках візантійської реліквії – чаші, захованої у Кримських горах. Які перепони чекають на хлопця, чи вдасться йому знайти скарб? І що принесе знахідка? Усі відповіді – у «Чаші», на самому її денечку.
«ВСЕСВІТ» – це роман про чотирьох молодих людей, які шукають себе та свій ШЛЯХ у цьому світі. Їхні долі час від часу переплітаються у павутинні загадкових обставин, пов’язаних з викраденням картини українського художника-авангардиста Стефана Масленка, на якій, як стверджує митець, йому вдалося зобразити ВСЕСВІТ. Та хіба справді можливо зобразити неосяжне? Виразити те, що невимовне? І як це зробити? Розкрити таємницю допоможе Сан Санич, загадковий товариш митця, МАЙСТЕР і мешканець ВСЕСВІТу.
Олександр Скороход «НеЗвичайна професія»
Роман «НеЗвичайна професія» – справжній посібник-таємнопис, щедро завуальований прозорими алегоріями, розбитий на частини сміливими паралелями, насичений дотепними гіперболами, який читачеві пропонується крок за кроком розшифрувати, мандруючи разом з головним героєм, офіцером запасу Алексом. Але найперше, що доведеться зробити – це наново почати вчитися… читати.
Василь Гирич «На березі бурхливої ріки»
Біжить мій вік, як вода по камінню, біжить, і немає йому вороття. А ті камені колючі та гострі, такі, що як зачеплять за душу, то надовго залишається шрам. Скільки тих рубців щемить на нещасному журналістському серці! Здається, і не злічити їх, що з’явилися за чотири десятиліття.
Адже за цей період у суспільстві відбулося кілька перебудов і кожна приносила певні клопоти для преси, бо як гласив тоді модний вислів: газета не тільки пропагандист і агітатор, але і колективний організатор. Тому журналісти першими «впрягалися в ярмо», щоб тягти того перебудовного «воза» і першими повідомляти про події в країні, світі, як облаштовуємо життя в регіоні.
Гадаю, що з вершини прожитих років слід розповісти про романтику і складність, творчу суть і своєрідність праці газетярів, їхні будні, сповнені несподіванок і тривог. А головне, варто сказати про керівників редакційних колективів, адже від їх уміння, досвіду, навіть характеру залежали загальний рівень газети, її обличчя, зміст, нарешті доля багатьох людей.
Хочеться показати на прикладах, як, впливаючи на громадську думку, на практиці проявлялися принциповість, ерудиція, пристрасть, моральна чистота журналіста, тобто все те, що становить високе покликання.