У жовтні 2018 року у 5 осіб Одеської області, які брали участь у забої худоби встановлені випадки підозри на сибірку. Як повідомляє Центр громадського здоров’я МОЗ України в Україні зареєстровано 13,5 тисяч стаціонарно-неблагополучних пунктів щодо сибірки, які становлять потенційну загрозу щодо появи осередків сибірки, її розповсюдження серед тварин і виникненню хвороби у людей.

За останні 20 років було зареєстровано 30 випадків хвороби серед людей, в тому числі 1 випадок у 2012 році у Смілянському районі, інформує лікар інфекціоніст смілянської
Міської поліклініки Інна Яйкун.

Захворювання були пов’язані значною мірою з недостатнім охопленням щепленнями тварин від сибірки, порушенням правил їх утримання, заходів особистої безпеки персоналу при догляді за тваринами, порушенням ветеринарно-санітарних правил при догляді, забої тварин, реалізації м ясної прдукції.

Сибірка – особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба, що спричиняється спороносною паличкою сибірки і залежно від місця проникнення збудника в організм, виникає шкірна форма – у 98% випадків або генералізована (кишкова, легенева, септична) форма – у 2% випадків.

У ґрунті та інших об’єктах зовнішнього середовища спори можуть десятиріччями зберігати свою життєздатність. Від дії прямого сонячного світла вони гинуть через 20 і більше діб. Спори при кип’ятінні гинуть за 60 хвилин; . У висушеному стані вони зберігаються понад 40 років. Резервуаром збудника сибірки є заражений спорами сибірки ґрунт.

Зараження тварин відбувається, в основному, двома шляхами: через їжу або від хворих тварин. Через кров передача може здійснюватись сліпнями, мухою-жигалкою та іншими кровососними комахами.

Хворі на сибірку тварини є заразними на протязі всього періоду хвороби, виділяючи збудника у зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком . Після їх загибелі заразними є всі органи і тканини, в тому числі шкури, вовна, кістки, роги, копита, кров.

Найбільш сприйнятливими до сибірки є корови, кози, вівці, буйволи, верблюди, коні, віслюки і травоїдні дикі тварини, менш сприйнятливі свині.
Основними джерелами збудника сибірки для людини є хворі, загиблі від сибірки тварини, а факторами передачі – м’ясопродукти і сировина (молоко, шкіра, шерсть, кістки тощо), отримані від цих тварин при їх вимушеному забої.

Зараження людини сибіркою виникає при догляді за хворими тваринами, розтині трупів, знятті шкіри, розробці туш хворих тварин внаслідок проникнення збудника через пошкоджену шкіру тіла (подряпини, садна, дрібні порізи) та слизові оболонки. Зараження можливе при контакті з різними видами сировини, отриманої від хворих тварин, при вживанні в їжу м’яса хворих тварин, а також через укуси кровосисних комах. Не виключається зараження через заражений збудником грунт або предмети, забруднені збудником.

Щоб вберегтися від хвороби не купуйте молочну та мясну продукцію на стихійних ринках. У разі контакту людини з хворою (або з підозрілою на хворобу) твариною чи сировиною, необхідно звернутися до свого сімейного лікаря за консультацією для проведення нагляду, а за необхідності консультації в лікаря інфекціоніста.