Талант відчувати душу

До 200-річниці з дня народження Тараса Шевченка

Хрестик за хрестиком лягає на полотно. Ось тут буде квітка, тут – стебло з листочком, а тут – гроно винограду. Мимоволі зринають у пам’яті слова Тараса Шевченка:

Садок вишневий коло хати,
хрущі над вишнями гудуть,
плугатарі з плугами йдуть,
співають ідучи дівчата,
а матері вечерять ждуть…

Щаслива селянська родина, батьки і діти, що зібрались за столом, вечеря коло хати… Про таку сімейну ідилію мріє кожна дівчина чи хлопець. Тому саме таке побажання я зашифрую у своєму візерунку на рушникові. А ще побажання довгого життя, благополуччя.
Вишиваю рушник і тихенько наспівую Шевченка. З піснями на його слова і вишивається легко, рука немовби сама виводить візерунки. Його поезії і надихають, і дають пораду. Яким же талантом мала бути наділена людина, щоб так тонко відчувати душу!
Відклала роботу, дістала з полички «Кобзаря». Перегорнула кілька сторінок улюблених поезій, які знаю майже напам’ять, – і знову до роботи. Вишию на рушникові «дерево життя», обов’язково «виноград» – символ добробуту, щасливого одруження, «барвінок» – символ немеркнучого життя, «яблуко» – символ кохання, прикрашу все «кучерями», «гребінчиками», «кривульками». Красиві будуть візерунки на полотні!
А у візерунках – побажання щасливої долі…

Наталія ВЛАСИК

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *