Представлено генеалогічне дерево роду Семена Гулака-Артемовського

444

У районному музеї Семена Гулака-Артемовського представлено велике й розлоге генеалогічне дерево цього славетного роду. Тепер ми наочно можемо уявити, як змінювалися одне за одним покоління Гулаків-Артемовських. Усього тут близько 230 імен. Значну роботу щодо упорядкування відомостей про родовід здійснила Ольга Шляхова з Городища. Це історія її родини, адже її мама була правнучкою Семена Гулака-Артемовського по його брату Петру Степановичу.

– Створити родинне дерево Гулаків-Артемовських спонукало велике родове дерево Тараса Шевченка, яке можна побачити в музеї Кобзаря, – розповідає Ольга Олексіївна. – Розпочала роботу над деревом роду ще в 2004 році. І до відкриття, а саме до відновлення роботи музею в 2009 році, я його написала. Родовід Гулаків було нелегко складати: листувалася, дзвонила, їздила до нащадків Гулаків-Артемовських. Але все це робила з натхненням і любов’ю.

Так, рід Гулаків походить від генерального обозного Івана Гулака, що служив у гетьмана Петра Дорошенка. У XVII столітті в Городищі оселився Патрикій Гулак. Він володів невеличким хутором Гулаківщина з 36 десятинами землі. Згодом, його успадкував син Петро, який служив священиком у церкві Покрови Божої Матері. У Петра Патрикійовича було троє синів: Василь, Степан і Петро. Василь і Степан, за сімейною традицією, прийняли духовний сан. А молодший – Петро Петрович – був педагогом, поетом-байкарем. Він сягнув висот науки та став ректором Харківського університету.

В композитора та співака Семена Степановича було дві доньки, які в дитинстві відійшли у вічність. Тому рід продовжувався по лінії його братів. Чимало нащадків живуть на Городищині, Черкащині, в Києві, Донецьку, Одесі, Запоріжжі, на Луганщині, Москві, Краснодарському краї, Польщі, Німеччині, Чехії та інших містах і країнах.

За словами Ольги Шляхової земляки зберігають світлу пам’ять про багатьох славних представників роду Гулаків-Артемовських. Вдячної пам’яті заслуговує краєзнавець Георгій Хомович Коваль, який віддавав усі сили, щоб у 1966 році створити народний музей Семена Гулака-Артемовського. Олекса Трохимович Гулак – інженер Городищенської сільгосптехніки, заслужений працівник України. Іван Степанович Гулак, який усе своє життя відпрацював комбайнером на колгоспній ниві, мав не одну державну нагороду. Ольга Степанівна Гулак закінчила Черкаський педінститут, була направлена в ті тяжкі роки в Західну Україну. Василь Микитович Гулак – передовий дояр, також мав державні нагороди. Це нащадки знатного роду, які були віддані неньці Україні так, як їхній предок Семен Гулак-Артемовський.

За інформацією відділу з питань внутрішньої політики

та зв’язків з громадськістю апарату Городищенської РДА

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.
Источник: http://1happy-blog.ru/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *